Комітет постійних представників

Комітет постійних представників (фр. Comité des représentants permanents, Coreper) — впливове об'єднання глав (послів) і членів постійних представництв країн Європейського Союзу у Брюсселі. Готує засідання Ради міністрів: веде переговори щодо порядку денного Ради (пропозиції та проекти рішень готує Європейська Комісія) і попередньо розглядає питання, чимало з яких Рада лише формально ухвалює.

Комітет постійних представників або Корепер (Coreper, акронім від назви комітету французькою) відіграє ключову роль у системі ухвалювання рішень Спільноти. Він є водночас і форумом для діалогу (між самими представниками і між ними та національними урядами їхніх країн), і органом політичного контролю (керує роботою експертних груп і наглядає за їхньою діяльністю). Комітет фактично розділений на два:

  • Корепер I, до складу якого входять заступники постійних представників, та
  • Корепер II, який складається з глав постійних представництв.

Ефективність засідань Ради залежить від рівня роботи Комітету.


Історія КореперРедагувати

Паризький договір про заснування ЄОВіС 1951 р., не передбачав створення допоміжного органу при Спеціальній Раді Міністрів ЄОВіС, проте з огляду на складнощі в організації її роботи 7 лютого 1953 р. було створено Координаційний комітет (англ. Coordination Committee (Cocor, Кокор). У 1958 р. із врахуванням позитивного досвіду функціонування Кокор, відповідно до регламенту Ради Європейського Економічного Співтовариства було створено Корепер.

Рішення Ради про створення КОРЕПЕР було підтверджене у тимчасових в Правилах процедури Ради ЄЕС від 18 березня 1958 р.було встановлено, що КОРЕПЕР є відповідальним за підготовку роботи Ради ЄЕС і Ради ЄОВіС і за виконання завдань поставлених перед ним Радою.[1] У 1974 р. у комюніке Паризького саміту ЄЕС було наголошено на необхідності посилення ролі Постійних Представників, а держави-члени були закликані ширше використовувати цей механізм у підготовці своїх позицій з приводу питань і проблем ЄЕС. Договір про заснування Європейського Союзу 1992 р. визначив склад і завдання КОрепер. Амстердамський договір 1997 р. встановив, що Комітет може приймати процедурні рішення у справах, згідно з переліком визначеним Правилами процедури Ради ЄС. Лісабонський договір 2007 р. повторює положення попередніх установчих, щодо Корепер, доповнюючи їх положенням про те, що Корепер може приймати процедурні рішення у випадках визначених Правилами процедури Ради ЄС.

Структура та порядок функціонування КореперРедагувати

КОРЕПЕР складається з Постійних Представників держав-членів — голів національних делегацій, що мешкають і працюють в Брюсселі, яких в разі необхідності заміняють Заступники Постійних Представників. У 1962 р., Комітет було розділено на Корепер І, до складу якого увійшли Заступники Постійних Представників і Корепер ІІ, що складається із Постійних Представників. Корепер ІІ займається загальними та політичними питаннями, а Корепер І вирішує технічні питання.

Очолює Корепер Постійний Представник держави, яка на той момент головує в Раді ЄС. Представникам та Заступникам асистує штат з дипломатів і службовців, який кількість якого може перевищувати 100 осіб. Діяльність Корепер забезпечують близько 160 комітетів та робочих груп. Засідання відбувається окремо і в рамках Корепер І і в рамках Корепер ІІ. Напередодні засідань відбуваються підготовчі зустріч відповідних робочих груп. Підготовкою засідань Корепер І і Корепер ІІ займаються дві спеціальні робочі групи, які готують порядок денний обох частин: «Група Антічі» (Antici group) створена у 1975 р. за пропозицією тодішнього Голови КОРЕПЕР Паоло Антічі (Італія) та «Група Мертенса» створена у 1993 р. за пропозицією Вінсента Мертенса (Бельгія).

Засідання Корепер І проходять щотижня, по середах, інколи їх можуть перенести на п'ятницю. Корепер ІІ збирається на свої засідання як правило в четвер. В ті тижні, коли відбувається засідання Ради ЄС. із загальних або із економічних та фінансових питань, Корепер ІІ збирається в середу.

В свою чергу, на власних засіданнях, Рада ЄС оперує двома переліками питань: перелік А — погоджені на рівні Корепер, перелік В — непогоджені

Робочі мови КореперРедагувати

Робочими мовами Корепер є не всі державні мови держав-членів ЄС, а лише 3 з них: французька, англійська і німецька

Компетенція КореперРедагувати

Корепер І наділений повноваженнями займатися питаннями, що стосуються:

• Сільського господарства і рибальства;
• Зайнятості, соціальної політики, здоров'я та захисту прав споживачів;
• Конкурентоздатності;
• Транспорту телекомунікацій і енергетики;
• Охорони довкілля;
• Освіти, молоді і культури.

В свою чергу, Корепер ІІ займається такими категоріями питань, як:

• Загальні справи;
• Закордонні справи;
• Економічні та фінансові справи;
• Юстиція та внутрішні справи.

Цей перелік не є жорстким. В разі потреби він може змінюватися. І кожна з частин КОРЕПЕР може займатися практично будь-якою з цих галузей. Подібне відбувається з огляду на важливість тих чи інших питань або наявне робоче навантаження структур.

ПосиланняРедагувати