Командорські острови
| Командорські острови | |
| Країна |
 Росія[1] |
|---|---|
| Адміністративна одиниця | Камчатський край[1] |
| Розташовується на водоймі | Тихий океан |
| Кількість населення | 671 осіб |
| Висота над рівнем моря | 755 м |
| Дата відкриття (винаходу) | 1741 |
| Площа | 1846 км² |
 | |
 | |
 Командорські острови у Вікісховищі | |
Командорські острови — невеликий архіпелаг на межі Берингового моря і Тихого океану за 250 кілометрів на схід від узбережжя Камчатки (за 500 кілометрів на північний схід від Петропавловська-Камчатського). Адміністративно належать до Камчатського краю (утворюють Алеутський район). Є твердження[джерело?], що Командорські острови — частина Алеутських островів, а отже, це єдиний в Росії «шматочок Америки». Адміністративний (районний) центр — село Нікольське.
Назва «Командорські острови» була дана Другою Камчатською експедицією на згадку про померлого тут командора — Вітуса Беринга.
Склад
ред.Архіпелаг складається з чотирьох островів: два великих — Беринга і Мідний, і два маленьких — Топорків і Арій Камінь. Загальна площа — 1848 км². Постійне населення є тільки на острові Беринга.
«Острівне життя»
ред.Селище Нікольське — адміністративний центр Командорських островів. Донині зберегло колорит давнини — тут є будівлі, зведені ще у XIX сторіччі. Половина жителів острова Беринга називає себе алеутами. Однак в умовах СРСР майже забули свою культуру та мову. В наш час алеутською в Росії розмовляє не більше семи людей[2].
Населення
ред.За радянських часів населення островів досягало 1200 чоловік, з яких близько 700 чоловік були алеутами — родичами ескімосів, що населяли всю Алеутську гряду. Після перебудови умови життя на Командорських островах стали катастрофічними, і архіпелаг покинула половина населення. Зараз єдиний населений пункт на Командорах — село Нікольське, де проживає 700 чоловік (зокрема 300 алеутів).
Економіка
ред.Основна галузь господарства на Командорських островах — морський промисел, в першу чергу звіробійний, а також хутровий промисел (добувають песця).
Природа
ред.Командорські острови належать до природної країни Берингії з типовою для всього узбережжя Берингового моря природою. Ландшафти островів — приморська тундра, й пейзажі Командорів досить похмурі: невисокі сопки, пологі виярки, озера і річки, численні зручні бухти і гострі миси. На островах немає жодного дерева, окрім карликових беріз.
На території Командорських островів розташований найбільший у світі біосферний заповідник. Всі острови архіпелагу вулканічного походження. Дотепер 47 вулканів тримають людей у напрузі. 25 з них постійно димлять[2].
Клімат островів морський субарктичний, і влітку тут постійно хмарно, вітряно, середня температура близько 10 °C, взимку острови заносить снігом до вершин сопок. Часті шторми.
Фауна
ред.Командорські острови виняткові своєю морською полярною фауною. Тут можна спостерігати у природних умовах океанських птахів, ластоногих, морських молюсків і кишковопорожнинних. На островах зустрічаються величезні пташині базари і ліговиська. Під час відпливів оголюється дно, де можна побачити різних медуз, актиній, асцидій, морських їжаків, балянусів та інших.
Серед птахів на островах найцікавіший баклан, який ще й дуже поширений коло берега. У внутрішніх районах островів у значних кількостях мешкають ворони. Окрім того, дуже багато невеликих морських птахів: топорики (найпоширеніші), тупики, крячки, гагари, мартини.
На узбережжі багато ліговиськ великих ластоногих. На островах мешкають нерпа, калан і північний морський котик, часто зустрічається морж, але найпоширеніший великий ссавець Командорських островів — сивуч, ластоногий, зовні подібний на моржа, та без бивнів. Із суходольних ссавців на островах поширений песець. У навколишніх водах зустрічаються кити.
Примітки
ред.- ↑ а б GEOnet Names Server — 2018.
- ↑ а б Котлярчук А. Російська Америка [Архівовано 23 Вересня 2016 у Wayback Machine.] // «Український тиждень» № 13 (74) від 3 квітня 2009 року.
Посилання
ред.- (рос.) Командорські острови [Архівовано 8 Лютого 2009 у Wayback Machine.] — путівник по Росії.
- (рос.) Командорські острови [Архівовано 9 Січня 2021 у Wayback Machine.] — авторський сайт В. Філючкова про архіпелаг.