Петро Колісник (псевдо.: «Черник», «Ігор»; 1927, Великі Чорнокінці, нині Чортківський район Тернопільська область — 16 січня 1953, Київ) — український військовик, вояк Української Повстанської Армії, надрайоновий провідник у Київській та Вінницькій областях (1949—1952).

Петро Колісник
Надрайоновий провідник ОУН
Загальна інформація
Народження 1927(1927)
с.Великі Чорнокінці, нині Чортківський район Тернопільська область
Смерть 16 січня 1953(1953-01-16)
Київ
Псевдо «Черник», «Ігор»
Військова служба
Роки служби 1943—1952
Приналежність Flag of Ukraine.svg Українська держава (1941)
OUN-B-01.svg ОУН
Вид ЗС UPA-Zaslugy1.png УПА
Війни / битви Друга світова війна
Командування
Ройовий Сотні «Сірі Вовки»
1943 — 1945

Надрайоновий провідник ОУН у Київській та Вінницькій обл
1949 — 1952

ЖиттєписРедагувати

Петро Колісник народився в селі Великих Чорнокінцях (нині Чортківський район Тернопільської області). Член ОУН.

В УПА Петро Колісник з осені 1943 року, коли Петро Хамчук («Бистрий») створив сотню під назвою «Сірі Вовки», яка через короткий час переросла в курінь. Спочатку був ординантом (ад'ютантом) «Бистрого», згодом — розвідником куреня. Брав участь майже у всіх боях, які проводив курінь з німцями, мадярами та військами НКВС. З осені 1945 року до літа 1948 року — в особистій охороні «Бистрого» і «Яра». Деякий час Петро Колісник очолює кінну «Залізну чоту» куреня, яка 21 березня 1945 року в засідці біля села Гуштин, що на шосейній дорозі Чортків — Скала-Подільська, розгромила вщент батальйон військ НКВС, так звану «Червону мітлу», що поверталась з чергової облави на бандерівців.

Після розформування куреня Крайовим проводом ОУН «Поділля», в серпні 1948 року, Петро Колісник направлений для підпільної праці на Кам'янець-Подільщину, де з серпня 1945 року діє в складі керівника групи ОУН Дунаєвецького надрайонного проводу[1].

У липні 1949 року Петро Колісник перейшов на підпільну працю до Вінницької області.

З лютого 1951 року до 29 квітня 1952 року Петро Колісник (під псевдонімом «Черник») — провідник надрайонового проводу ОУН Вінницької (Жмеринський, Літинський, Калинівський райони) та Київської (Уманський, Христинівський, Ладижинський райони) областей.

Неодноразово брав участь у боях із загонами МГБ та нападах на військові гарнізони, міста і села, під час яких вчинялися атентати на працівників МГБ, партактив, сексотів, здійснювалися спалення приміщень радянських установ, а також розгром колгоспів.

Петро Колісник був захоплений МГБ 29 квітня 1952 року в с. Майдан-Вербецький Летичівського району Кам'янець-Подільської області[2].

15 листопада 1952 року Петра Колісника вироком військового трибуналу Київського військового округу за ст. 54-1 «а», 54-1 «б» , 54-8, 54-11 КК УРСР засуджений до розстрілу з конфіскацією майна.

16 січня 1953 року розстріляний у м. Києві.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Мизак Н. Впали на полі слави у боротьбі з німецьким нацизмом: неповний реєстр учасників антигітлерівського підпілля ОУН та їх симпатиків, які діяли на території Кам'янець-Подільської і Вінницької областей у 1941—1944 рр. — С. 143—149.
  • Підпільник-революціонер // Нестор Мизак, Василь Горбатюк. За тебе, свята Україно. Кам'янець-Подільська область у визвольній боротьбі ОУН, УПА. Кн. 5 — Чернівці: Букрек, 2006. — С. 184. — ISBN 966-399-023-6