Колібрі-шаблекрил сірогрудий

вид птахів
Колібрі-шаблекрил сірогрудий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Серпокрильцеподібні (Apodiformes)
Родина: Колібрієві (Trochilidae)
Підродина: Колібрині (Trochilinae)
Триба: Trochilini
Рід: Колібрі-шаблекрил (Campylopterus)
Вид: Колібрі-шаблекрил сірогрудий
Campylopterus largipennis
(Boddaert, 1783)
Ареал виду
Ареал виду
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Trochilus largipennis
Посилання
Вікісховище: Campylopterus largipennis
Віківиди: Campylopterus largipennis
ITIS: 555060
МСОП: 200273649
NCBI: 304605

Колі́брі-шаблекри́л сірогрудий[2] (Campylopterus largipennis) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae). Мешкає в Амазонії та на Гвіанському нагір'ї.

Опис

ред.

Довжина птаха становить 12,4-14,9 см. Самці важать 9-10 г, самиці 7-8 г. У самців верхня частина тіла зелена, блискуча, за очима невеликі білі плями. Нижня частина тіла у них повністю темно-сіра. Стрижні трьох першорядних махових пер витовщені і сплющені, що надає крилам харатерної форми. Хвіст східчастий, центральна пара стернових пер зелена, решта стернових пер синювато-чорні з білими кінчиками. Дзьоб дещо вигнутий, зверху чорний, знизу тілесного кольору з чорним кінчиком. У самиць стрижні махових пер менш видозмінені.

Таксономія

ред.
 
Сірогруді колібрі-шаблекрили

Сірогрудий колібрі-шаблекрил був описаний французьким натуралістом Жоржем-Луї Леклерком де Бюффоном в 1780 році в праці «Histoire Naturelle des Oiseaux» за зразком з Каєнни (Французька Гвіана)[3][4]. Науково вид був описаний в 1783 році, коли голландський натураліст Пітер Боддерт класифікував його під назвою Trochilus largipennis у своїй праці «Planches Enluminées»[5]. Пізніше вид був переведений до роду Колібрі-шаблекрил (Campylopterus), введеного британським орнітологом Вільямом Джоном Свенсоном у 1827 році[6]. Сірогрудий колібрі-шаблекрил є типовим видом цього роду.

Підвиди

ред.

Виділяють три підвиди:[7]

  • C. l. largipennis (Boddaert, 1783) — східна Венесуела, Гвіана і північна Бразилія;
  • C. l. obscurus Gould, 1848 — північно-східна Бразилія;
  • C. l. aequatorialis Gould, 1861 — від східної Колумбії і північно-західної Бразилії до північної Болівії.

Campylopterus calcirupicola і Campylopterus diamantinensis раніше вважалися підвидами сірогрудого колібрі-шаблекрила.

Поширення і екологія

ред.

Сірогруді колібрі-шаблекрили мешкають в Колумбії, Еквадорі, Перу, Болівії, Бразилії, Венесуелі, Гаяні, Суринамі і Французькій Гвіані. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах, на узліссях і галявинах, в заростях на берегах річок і озер та у вторинних заростях, на висоті від 100 до 400 м над рівнем моря. Живляться нектаром квітів, зокрема з родин вересових, меластовових і геліконієвих, яких шукають в нижньому і середньому ярусах лісу, а також комахами, яких ловлять в польоті. Самці захищають кормові території. Початок сезону розмноження різниться в залежності від регіону. Гніздо чашоподібне, робиться з моху, встелюється м'яким насінням, зовні прикрашається лишайником, розміщується на горизонтальній гілці поблизу струмка або водоспада, на висоті 1 м над водою. В кладці 2 білих яйця.

Примітки

ред.
  1. BirdLife International (2016). Campylopterus largipennis: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 21 серпня 2022
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Buffon, Georges-Louis Leclerc de (1780). L'oiseau-mouche à larges tuyaux. Histoire Naturelle des Oiseaux (фр.). Т. 11. Paris: De L'Imprimerie Royale. с. 48.
  4. Buffon, Georges-Louis Leclerc de; Martinet, François-Nicolas; Daubenton, Edme-Louis; Daubenton, Louis-Jean-Marie (1765–1783). Oiseau-mouche à larges tuyaux, de Cayenne. Planches Enluminées D'Histoire Naturelle. Т. 7. Paris: De L'Imprimerie Royale. Plate 672 Fig. 2.
  5. Boddaert, Pieter (1783). Table des planches enluminéez d'histoire naturelle de M. D'Aubenton : avec les denominations de M.M. de Buffon, Brisson, Edwards, Linnaeus et Latham, precedé d'une notice des principaux ouvrages zoologiques enluminés (фр.). Utrecht. с. 41, Number 672 Fig. 2.
  6. Swainson, William John (1827). On several groups and forms in ornithology, not hitherto defined. Zoological Journal. 3: 343–363 [358].
  7. Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 21 серпня 2022.

Посилання

ред.