Колібрі-сильф венесуельський
| Колібрі-сильф венесуельський | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||
| Aglaiocercus berlepschi (Hartert, 1898) | ||||||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||
| Cyanolesbia berlepschi | ||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||
|
Колі́брі-си́льф венесуельський[2] (Aglaiocercus berlepschi) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae)[3]. Ендемік Венесуели. Вид названий на честь німецького орнітолога Ганса фон Берлепша[4].
Опис ред.
Довжина самців становить 22 см, враховуючи видовжені крайні стернові пера, які досягають 14-15 см, вага 5,5 г. Довжина самиць становить 9,5-11 см, вага 4,5 г.
У самців тім'я темно-зелене, блискуче, спина зелена, блискуча. На шиї блискучий синій «комір». Нижня частина тіла бронзово-зелена, стегна білі. Центральні стернові пера короткі, синьо-зелені, крайні стернові пера дуже довгі, біля основи темно-фіолетові, на кінці сині. Дзьоб короткий, чорний.
У самиць тім'я бинє, блискуче, решта верхньої частини тіла така ж, як у самців. Горло, груди і живіт білі, поцятковані зеленими плямками. Хвіст короткий, дещо роздвоєний, синьо-зелений, крайні стернові пера мають білі кінчики. Забарвлення молодих птахів є подібне до забарвлення самиць, однак пера на голові у них мають охристі краї.
Поширення і екологія ред.
Венесуельські колібрі-сильфи мешкають в горах Кордильєра-де-Каріпе і Серранія-де-Турімікуїре в штатах Монагас, Ансоатегі і Сукре на північному сході Венесуели. Вони живуть в гірських тропічних лісах і високогірних чагарникових заростях. Зустрічаються на висоті від 1450 до 1800 м над рівнем моря.
Венесуельські колібрі-сильфи живляться нектаром квітучих дерев, чагарників і ліан, зокрема з роду Inga, а також комахами, яких ловлять в польоті. Вони шукають нектар, переміщуючсь за певним маршрутом, іноді захищають кормові території. Сезон розмноження триває з серпня по січень. Гніздо куполоподібне з бічним входом, розміщується в епіфітах.
Збереження ред.
МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває під загрозою зникнення. За оцінками дослідників популяція венесуельських колібрі-сильфів становить від 1500 до 7000 дорослих птахів. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Aglaiocercus berlepschi: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 05 листопада 2022
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 05 листопада 2022.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 70. ISBN 978-1-4081-2501-4.
Джерела ред.
- de Schauensee, Rodolphe Meyer; Phelps, William H. (1978). A Guide to the Birds of Venezuela. Princeton University Press.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |