Колібрі-кокетка золотовусий

вид птахів
Колібрі-кокетка золотовусий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Серпокрильцеподібні (Apodiformes)
Родина: Колібрієві (Trochilidae)
Підродина: Lesbiinae
Триба: Lesbiini
Рід: Колібрі-кокетка (Lophornis)
Вид: Колібрі-кокетка золотовусий
Lophornis ornatus
(Boddaert, 1783)
Ареал виду
Ареал виду
Синоніми
Trochilus ornatus Boddaert, 1783
Посилання
Вікісховище: Lophornis ornatus
Віківиди: Lophornis ornatus
ITIS: 555087
МСОП: 22687181
NCBI: 1118745

Колі́брі-коке́тка золотовусий[2] (Lophornis ornatus) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae)[3]. Мешкає в Південній Америці.

Опис ред.

 
Самець золотовусого колібрі-кокетки

Довжина птаха становить 6,8-7 см, вага 2,3-2,8 г. У самців тім'я райдужно-зелене, на ньому є довгий рудий чуб. Верхня частина тіла мідно-зелена, на надхвісті білувата смуга, помітна в польоті. Верхні покривні пера хвоста фіолетові, центральні стернові пера бронзово-зелені, крайні стернові пера рудувато-коричневі, поцятковані бронзово-зеленими плямами. Горло смарагдово-зелене, решта нижньої частини тіла блідо-зелена. На щоках і шиї з боків є довгі пучки рудувато-коричневого пір'я, біля основи вони поцятковані блискучими зеленими плямками. Дзьоб прямий, червоний з чорним кінчиком, довжиною 10 мм.

У самиць чуб і пучки на щоках відсутні, надхвістя у них охристе, нижня частина тіла рудувато-коричневе, живіт блідіший, боки зелені. Хвіст переважно бронзово-зелений з темною смугою на кінці і білим кінчиком. Забарвлення молодих птахів є подібне до забарвлення самиць, однак горло у них білувате, поцятковане невеликими темними плямками.

Таксономія ред.

Золотовусий колібрі-кокетка був описаний французьким натуралістом Жоржем-Луї Леклерком де Бюффоном в 1780 році в праці «Histoire Naturelle des Oiseaux» за зразком з Каєнни (Французька Гвіана)[4][5]. Науково вид був описаний в 1783 році, коли голландський натураліст Пітер Боддерт класифікував його під назвою Trochilus ornatus у своїй праці «Planches Enluminées»[6]. Пізніше вид був переведений до роду Колібрі-кокетка (Lophornis), введеного французьким орнітологом Рене Прімевером Лессоном у 1829 році[7]. Золотовусий колібрі-кокетка є типовим видом цього роду.

Поширення і екологія ред.

Золотовусі колібрі-кокетки мешкають в центральній і східній Венесуелі, Гаяні, Суринамі, Французькій Гвіані, на півночі Бразильської Амазонії (від Рорайми до Амапи), а також на півночі Венесуели (північний схід Ансоатегі, північ Монагаса, Сукре) і на острові Тринідад. Вони живуть на узліссях вологих тропічних лісів, в галерейних лісах, на плантаціях і полях, в саванах. Зустрічаються на висоті до 950 м над рівнем моря, переважно на висоті понад 500 м над рівнем моря.

Золотовусі колібрі-кокетки живляться нектаром квітучих рослин з родин акантових, ластівневих (зокрема нектаром ваточника), айстрових, молочайних, бобових (зокрема нектаром Cajanus cajan), глухокропивних, марантових, миртових, маренових і вербенових. Вони віддають перевагу квітами з невеликими віночками, бідним на нектар, які зазвичай запилюються не іншими колібрі, а комахами. В пошуках нектару птахи переміщуються по певному марштруту, коромові території не охороняють. Крім того, вони доповнюють свій раціон комахами, яких ловлять в польоті.

Сезон розмноження на Тринідаді припадає на сухий сезон з січя по квітень, в Гаяні з грудях по березень. Гніздо невелике, чашоподібне, робиться з тонких, м'яких волокон, розміщується на висоті 2 м над землею. В кладці 2 яйця. Інкубаційний період триває 13-14 днів, пташенята покидають гніздо через 20 днів після вилуплення.

Примітки ред.

  1. BirdLife International (2016). Lophornis ornatus: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 03 листопада 2022
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 03 листопада 2022.
  4. Buffon, Georges-Louis Leclerc de (1781). Le hupecol. Histoire Naturelle des Oiseaux (фр.). Т. 11. Paris: De L'Imprimerie Royale. с. 24—25.
  5. Buffon, Georges-Louis Leclerc de; Martinet, François-Nicolas; Daubenton, Edme-Louis; Daubenton, Louis-Jean-Marie (1765–1783). Oiseau mouche dit le hupecol, de Cayenne. Planches Enluminées D'Histoire Naturelle. Т. 7. Paris: De L'Imprimerie Royale. Plate 640 Fig. 3.
  6. Boddaert, Pieter (1783). Table des planches enluminéez d'histoire naturelle de M. D'Aubenton : avec les denominations de M.M. de Buffon, Brisson, Edwards, Linnaeus et Latham, precedé d'une notice des principaux ouvrages zoologiques enluminés (фр.). Utrecht. с. 39, Number 640 Fig. 3.
  7. Lesson, René P. (1829). Histoire naturelle des Oiseaux-Mouches. Paris: Arthus Bertrand. с. xxxvii.

Джерела ред.

Посилання ред.