Колібрі-барвограй зеленогорлий

вид птахів
Колібрі-барвограй зеленогорлий
Зеленогорлий колібрі-барвограй (Перу)
Зеленогорлий колібрі-барвограй (Перу)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Серпокрильцеподібні (Apodiformes)
Родина: Колібрієві (Trochilidae)
Підродина: Lesbiinae
Триба: Lesbiini
Рід: Колібрі-барвограй (Metallura)
Вид: Колібрі-барвограй зеленогорлий
Metallura tyrianthina
Loddiges, 1832
Ареал виду
Ареал виду
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Trochilus tyrianthinus
Посилання
Вікісховище: Metallura tyrianthina
Віківиди: Metallura tyrianthina
ITIS: 555277
МСОП: 22688015
NCBI: 56659

Колі́брі-барвограй зеленогорлий[2] (Metallura tyrianthina) — вид серпокрильцеподібних птахів родини колібрієвих (Trochilidae). Мешкає в Андах.

Опис

ред.
 
Зеленогорлий колібрі-барвограй (північний захід Еквадору)
 
Зеленогорлий колібрі-барвограй (Еквадор)
 
Самиця зеленогорлого колібрі-барвограя (Колумбія)

Довжина самців становить 8—10 см, самиць 7,5 см, вага 2,7—5 г. Самці мають переважно темно-мідно-зелене забарвлення, горло у них смарагдово-зелене, блискуче, за очима білі плямки, хвіст дещо роздвоєний, бронзовий, блискучий. Нижня частина тіла сіра, пера на ній мають світлі краї. У самиць верхня частина тіла темно-мідно-зелена. Щоки, горло і верхня частина грудей у них рудувато-коричневі або рудувато-охристі, поцятковані оливково-зеленими плямами, решта нижньої частини тіла блідо-білувато-охриста, боки поцятковані зеленими плямами. Крайні стернові пера мають білі кінчики. Дзьоб короткий, довжиною 10—12 мм, чорний і прямий.

Представники різних підвидів різняться за забарвленням. У представників підвиду M. t. districta хвіст фіолетовий, у самиць цього підвиду плями на нижній частині тіла відсутні. У представників підвиду M. t. chloropogon хвіст мідно-червоний, загалом самці цього підвиду мають майже повністю чорне забарвлення, у самиць є лише кілька плям на горлі і верхній частині грудей. У представників підвиду M. t. oreopola хвіст золотисто-рудий, у самців пера на верхній частині тіла мають мідні смуги на кінці, нижня частина тіла у них зелена, пера на ній мають бліді краї, у самиць цього підвиду плям на нижній частині тіла мало. У представників підвиду M. t. quitensis дзьоб довший, ніж у представників номінативного підвиду, а хвіст бронзово-оливковий. У представників підвиду M. t. septentrionalis хвіст фіолетово-синій, поцяткований зеленими плямками, у самців цього підвиду нижня частина тіла біла, поцяткована бронзово-оливковими плямами. У представників підвиду M. t. smaragdinicollis хвіст також фіолетовий, однак у самиць цього підвиду горло і груди плямисті, як у самиць номінативного підвиду.

Підвиди

ред.

Виділяють сім підвидів:[3]

Поширення і екологія

ред.

Зеленогорлі колібрі-барвограї мешкають у Венесуелі, Колумбії, Еквадорі, Перу і Болівії. Вони живуть у вологих гірських, хмарних і карликових тропічних лісах, на узліссях і галявинах та у високогірних чагарникових заростях парамо. Зустрічаються на висоті від 1500 до 4200 м над рівнем моря, переважно на висоті від 2500 до 3300 м над рівнем моря. Взимку мігрують в долини, у Венесуелі трапляються на висоті 600 м над рівнем моря. Живляться нектаром квітучих дерев середнього розміру, шукають їжу на висоті від 1 до 6 м над землею. Зеленогорлі колібрі-барвограї зависають в повітрі над квіткою або чіпляються за суцвіття, іноді вони проколюють основу квітки дзьобом, «викрадаючи» нектар. Також вони доповнюють раціон комахами, яких ловлять у польоті. Самці і самиці живляться нектаром різних квітів, тому їх часто можна побачити разом в одному місці. Початок сезону розмноження різниться в залежності від регіону, в горах Сьєрра-де-Періха він триває з квітня по серпень. Гніздо відкрите, чашоподібне, робиться з моху, лишайників, печіночників та іншого рослинного матеріалу, іноді встелюється м'яким насінням, розміщується в заглибині в скелі або підвішується до коріння на березі річки. В кладці 2 яйця.

Примітки

ред.
  1. BirdLife International (2016). Metallura tyrianthina: інформація на сайті МСОП (версія 2021.3) (англ.) 11 серпня 2022
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David (ред.). Hummingbirds. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 11 серпня 2022.