Колтун Володимир Михайлович
Володи́мир Миха́йлович Колтун (24 липня 1978, с. Полоничі, Буський район, Львівська область — 11 липня 2014, с. Зеленопілля, Довжанський район, Луганська область) — український військовик, молодший сержант, радіотелефоніст гаубичної самохідно-артилерійської батареї гаубичного самохідно-артилерійського дивізіону, 2-ї артилерійської батареї, 24-ї Залізної імені князя Данила Галицького окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних сил України.
| Володимир Михайлович Колтун | ||
|---|---|---|
 Молодший сержант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
24 липня 1978 Полоничі | |
| Смерть |
11 липня 2014 (35 років) Зеленопілля | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
Україна | |
| Рід військ |
 Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Життєпис ред.
Володимир Колтун народився 24 липня 1978 року в селі Полоничі Буського району (нині Золочівського району) Львівської області. Здобув фах токаря.
У травні 2014 року Володимир Колтун мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив в 24-ій Залізній імені князя Данила Галицького окремій механізованій бригаді Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина А0998; місто Яворів Львівської області).
З літа 2014 року Володимир Колтун брав участь в антитерористичній операції на сході України.
Без Володимира лишились мама Надія Колтун, дружина Оксана і двоє дітей — з них донька Соломія.
Обставини загибелі ред.
11 липня 2014 року в районі села Зеленопілля Луганської області близько 4:30 ранку російсько-терористичні угрупування обстріляли з РСЗВ «Град» блок-пост українських військ, внаслідок обстрілу загинуло 19 військовослужбовців, серед них і Володимир Колтун[1]. Понад 100 днів вважався зниклим безвісти. Станом на серпень 2014 року перебував у списку полонених.
З допомогою експертизи ДНК було встановлено — Володимир Колтун похований на Кушугумському кладовищі Запоріжжя, як невідомий боєць під номером 2572.
Нагороди ред.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (14.03.2015; посмертно)[2].
Примітки ред.
- ↑ Терористи з «Градів» обстріляли 79-ту і 24-ту бригади сил АТО: 19 загиблих. Втрати за добу — 23. newsru.ua. 11 липня 2014. Архів оригіналу за 22 грудня 2015. Процитовано 20 грудня 2015.
- ↑ Указ Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015. president.gov.ua. Офіс Президента України. 4 червня 2015. Архів оригіналу за 15 липня 2023. Процитовано 22 жовтня 2023.
Посилання ред.
- Указ Президента України від 4 червня 2015 року № 311/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- Колтун Володимир Михайлович [Архівовано 30 липня 2015 у Wayback Machine.]
- Книга пам'яті. Колтун Володимир Михайлович. ukraine-memorial.org. Меморіал Героям України. Архів оригіналу за 24 жовтня 2021. Процитовано 22 жовтня 2023.
- «Глибока шана і безмежна вдячність Захисникам, які віддали життя за Україну». В Міністерстві оборони вшанували загиблих Героїв [Архівовано 19 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
- Сьогодні у Буську родині загиблого воїна АТО Володимира Колтуна вручили його посмертну нагороду — орден «За мужність» ІІІ-го ступеня [Архівовано 24 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
- Зниклий безвісти Володимир Колтун. Найстрашніше жити в невідомості [Архівовано 24 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
- В Яворові вшановують пам'ять загиблих під Зеленопіллям бійців АТО [Архівовано 24 жовтня 2021 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |