Колотов Віктор Миколайович

Віктор Миколайович Колотов
Народження	9 серпня 1945; Удмуртія, РРФСР, СРСР
Смерть	20 квітня 2013 (67 років); Київ
Поховання	Байкове кладовище
Країна	Україна
Приналежність	Збройні сили
Звання	Генерал-полковник
Командування	Північне оперативне командування
Орден «За заслуги» ІІ ступеня	Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Віктор Миколайович Колотов (9 серпня 1945 — 20 квітня 2013) — український військовик. Генерал-полковник. Командувач військами Північного оперативного командування. Начальник Тилу Збройних Сил України (2002–2003).

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Колотов.

Біографія ред.

Народився 9 серпня 1945 року, у с. Маляші Каракулінського району Удмуртської АРСР. У 1966 році закінчив Далекосхідне танкове училище, Військову академію бронетанкових військ (1981), Військову академію Генштабу ЗС СРСР (1989).

У 1966–1971 рр. — командир навчального танкового взводу, У 1971–1974 рр. — командир танкової роти, У 1974–1977 рр. — начальник штабу танкової бригади Далекосхідного ВО. У 1977–1980 рр. — командир танкового батальйону, З 1980 — начальник штабу мотострілецького полку Білоруського ВО. У 1980–1981 рр. — заступник командира мотострілецького полку, У 1981–1983 рр. — командир мотострілецького полку, У 1983–1985 рр. — заступник командира мотострілецької дивізії. У 1985–1987 рр. — командир 12-ї мотострілецької дивізії 39-ї загальновійськової армії Забайкальського ВО. У 1987–1989 рр. — слухач Військової академії Генерального штабу ЗС СРСР. У 1989–1993 рр. — начальник штабу — перший заступник командувача армії, У 1993–1994 рр. — начальник штабу — перший заступник командувача армійського корпусу, У 1994–1996 рр. — командувач 1-го армійського корпусу Одеського військового округу. З 12.1996 по 02.1998 — командувач військ Північного оперативно-територіального командування. З 02.1998 по 05.2000 — командувач військ Північного оперативного командування. З 05.2000 по 02.2002 — заступник Міністра оборони України з тилу — начальник тилу ЗС України.^[1] З лютого 2002 — серпень 2003 — начальник Тилу Збройних Сил України.

Могила Віктора Колотова

Помер 20 квітня 2013 року^[2]. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52а).

Звання ред.

генерал-полковник (21 серпня 1997)^[3]

Нагороди та відзнаки ред.

Орден Червоної Зірки,
Орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» ІІІ ст.,
Орден «За заслуги» ІІІ та ІІ ст.,
Відзнака Міністерства оборони України «Доблесть і честь»,
іншими нагородами Збройних Сил СРСР та України.

Примітки ред.

↑ КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ РОЗПОРЯДЖЕННЯ від 24 січня 2002 р. N 23-р Про спеціальну комісію з перевірки дотримання вимог законодавства щодо умов транзиту російської нафти через Одеський порт
↑ Помер генерал-полковник у відставці Віктор Колотов. Архів оригіналу за 17 травня 2014. Процитовано 15 травня 2014.
↑ Указ Президента України №880/97 Про присвоєння військових звань. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 13 січня 2021. Процитовано 16 вересня 2019.

Посилання ред.

Благовещенское высшее танковое командное Краснознамённое училище имени Маршала Советского Союза К. А. Мерецкова (БВТККУ). [Архівовано 17 травня 2014 у Wayback Machine.]

[1] КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ РОЗПОРЯДЖЕННЯ від 24 січня 2002 р. N 23-р Про спеціальну комісію з перевірки дотримання вимог законодавства щодо умов транзиту російської нафти через Одеський порт

[2] Помер генерал-полковник у відставці Віктор Колотов. Архів оригіналу за 17 травня 2014. Процитовано 15 травня 2014.

[3] Указ Президента України №880/97 Про присвоєння військових звань. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 13 січня 2021. Процитовано 16 вересня 2019.

[1]

[2]

[3]