Колона

Коло́на (фр. colonne, лат. columna — «стовп») — архітектурно оброблена вертикальна опора, як правило, кругла в перерізі. Елемент тримальної конструкції споруд та архітектурних ордерів.

Колона
Назва каною	はしら
З'єднується з	soband
Колона у Вікісховищі

Елементи колони

Основні елементи

• фуст, або стовбур;
• капітель;
• база.

У класичних архітектурних ордерах головна частина колони — фуст — тоншає догори, іноді при цьому роблено криволінійні обриси або ентазис («припухлість»), та оброблювано вертикальними канелюрами (рівчачками).

Відстань між колонами називається інтерколумнієм.

Архітектурне застосування

Колони Храму Зевса Олімпійського в Афінах

Уже в архітектурі Стародавнього Сходу та античності колони застосовувано в композиції як фасадів споруд, так і внутрішнього простору. Колони використовували й для архітектурної оздоби стін: колони надавали їм потрібного масштабу та ритмічної розчленованості.

Часто колони застосовуються в рядах, об'єднаних перекриттям, — колонадах. Залежно від способу розташування колон (колонад) розрізняють типи будов — перистиль, гіпостиль, моноптер, диптер, периптер, простиль, амфіпростиль тощо.

Колони часто використовували і як опори для арок та склепінь. У вигляді окремих архітектурних елементів спільно зі скульптурами колони споруджують як пам'ятники, наприклад, на Майдані Незалежності в Києві, або ж Олександрівська колона в Санкт-Петербургу.

У каркасних будівлях колони беруть на себе навантаження від елементів, що до них прикріплені або спираються — балки, ригелі, ферми тощо.

Див. також

• Півколона
• Пілястра

Посилання

• Колона; Колони залізобетонні // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 110. — ISBN 978-966-7407-83-4.