Відкрити головне меню

Сергій Гнатович Козуб (нар. 12 жовтня 1897, Капустинці, Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія — пом. 16 травня 1938, Колима, Магаданська область, РРФСР, СРСР) — український радянський публіцист, дослідник, викладач вищої школи, літературознавець. Рідний брат українського революціонера і повстанського командира, суспільного і військового діяча, краєзнавця і в'язня ГУЛАГу Івана Гнатовича Козуба, автора відомої серед жителів Яготинського і Драбівського районів автобіографічної книги спогадів «Доба і доля»[1], в якій згадує про життя своєї родини і долю свого брата, про їхнє спільне дитинство і юність. Двоюрідний брат українського революціонера і повстанського командира, суспільного і військового діяча Петра Аврамовича Куліша. Відомий у 1920х-1930х дослідник життя і творчості Михайла Коцюбинського, про що свідчать його праці у цій сфері. За періодом і характером своєї діяльності може бути віднесений до діячів Розстріляного Відродження 1930х.

Сергій Гнатович Козуб
Народився 12 жовтня 1897(1897-10-12)
Пирятинський повіт, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер 16 травня 1938(1938-05-16) (40 років)
Національність українець
Діяльність літературознавець

ЖиттєписРедагувати

Народився у родині простих козаків-українців, трудових козаків-християн Київської Русі-України, приписних козаків (представників козачого сословія) села Капустинці Пирятинського повіту Полтавської губернії Російської імперії Гната Васильовича Козуба (1861—1919) і Марії Федорівни Куліш (1862—1906). Виростав у середовищі простих козаків-українців, воїнів Христових обох берегів Дніпра з діда-прадіда, людей вільної України (і святої Русі), вільних людей по волі Божій, а не царській чи панській як вони себе нерідко позиціонували, щоб себе ідентифікувати у навколишньому світі, підкреслити свій зв'язок з Богом, дідами-прадідами, з козацтвом, з Руссю і Україною і одночасно відрізнити себе від інших племен і народів регіону.

Охрещений по православному обряду священником Григорієм Григоровичем Білінським, нащадком старого священницького роду округи, двоюрідним братом контр-адмірала УНР Михайла Білінського. Судячи з дати народження судячи за все названий на честь святого і преподобного діда Сергія з Радоніжжя, всієї Русі чудотворця.

Його рідний брат Іван Козуб служив козачком у відомого просвітянина, суспільного діяча і репресованого революціонера-народовольця Павла Петровича Бухановського, поміщика села Ничипорівки (нині Яготинського району), який був особисто знайомий з такими знаковими в історії Української Республіки людьми як Євген Чикаленко і Михайло Коцюбинський. Можливо тут, в цих часах і обставинах варто шукати початки зацікавлення Сергієм Гнатовичем життям і творчістю Михайла Коцюбинського.

У 1916 році закінчив Лубенську учительську семінарію.

У 1917—1920х рр. разом з братами, родичами, друзями, односельцями і земляками брав участь у боротьбі за правду, свободу і комунальне народовладдя під різними гаслами і прапорами на землях молодої Української Республіки.

У 1922 році закінчив Київський Інститут Народної Освіти, де згодом, у 1925—1926 рр. навчався в аспірантурі та у 1929—1930 рр. викладав.

У 1930—1931 рр. працював і викладав у Київському інституті соц. виховання.

У 1931—1933 рр. викладав у вечірньому освітянському університеті.

У 1933—1934 рр. доцент Ніжинського педагогічного інституту. Член Історично-літературного товариства ВУАН.

Більшість досліджень Сергія Гнатовича Козуба була присвячена життю та творчості українського письменника Михайла Коцюбинського. Був упорядником «Бібліографічного показника статей Коцюбинського для часопису „Волинь“» (Київ, 1926), 7–8-й т. зібрання творів письменника (Харків; Київ, 1930–31), ввів у науковий обіг низку раніше невідомих матеріалів про письменника.

У 1935 заарештований за звинуваченням у контрреволюційній троцькістській агітації і засланий на Колиму.

У 1938 особливою трійкою НКВС засуджений до розстрілу.

Реабілітований у 1957 році.

ПосиланняРедагувати

ДжерелаРедагувати