Козацький Дмитро Олександрович
Дмитро Олександрович Козацький (позивний — Орест; 11 листопада 1995[1], м. Малин, Україна) — український фотограф, військовослужбовець, старший солдат, боєць полку «Азов» Національної гвардії України.
| Дмитро Козацький Дмитро Олександрович Козацький | ||
|---|---|---|
 Старший солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження | 11 листопада 1995 (28 років) м. Малин, нині Малинська громада, Коростенський район, Житомирська область, Україна | |
| Національність | українець | |
| Псевдо | Орест | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |  Україна | |
| Вид ЗС |  Національна гвардія | |
| Формування |  Полк «Азов» | |
| Війни / битви | Російсько-українська війна / Битва за Маріуполь | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
 Козацький Дмитро Олександрович у Вікісховищі | ||
У 2022 році увійшов до рейтингу «30 до 30: обличчя майбутнього» від «Forbes»[2].
Світлина «Світло переможе» стала однією з кращих у 2022 році за версією газети «The Guardian»[3] та була обрана до списку «100 найкращих фотографій 2022 року» за версією журналу «Time»[4].
Життєпис
ред.Дмитро Козацький народився 11 листопада 1995 року у місті Малин, нині Малинської громади Коростенського району Житомирської области України[5].
У 2014 році покинув навчання у Вищій школі інформаційних технологій та менеджменту у Ряшеві (Польща), щоб стати учасником Революції гідности. Нині — студент Національного університету «Острозька академія»[6][7].
У 2015 році вступив до лав Національної гвардії України, а згодом перейшов до полку «Азов»[7].
Російське вторгнення в Україну (2022)
ред.Від 2015 року оборонець м. Маріуполя на Донеччині. З 1 березня 2022 року разом з іншими побратимами тримав оборону на заводі «Азовсталь»[7].
Голова пресслужби полку «Азов». Автор 10 світлин поранених побратимів із польового шпиталю на заводі, які облетіли весь світ[7]. Одну із світлин, на якому хлопець під променями травневого сонця, що падають усередину зруйнованих приміщень підприємства через пробиту снарядами шпарину, назвали «Світло переможе»[7].
Під звуки вибухів він співав пісню «Стефанія» гурту «Kalush Orchestra», що принесла Україні перемогу на пісенному конкурсі «Євробачення 2022»[6].
20 травня 2022 року Дмитро Козацький перед тим, як потрапити в полон опублікував допис у своєму Twitter: «Ну от і все. Дякую за прихисток Азовсталь — місце моєї смерті і мого життя. Доречі, поки я буду в полоні, залишу [Архівовано 22 травня 2022 у Wayback Machine.] вам фото в найкращій якості, відправляйте їх на всі журналістські премії і фотоконкурси, якщо щось виграю, після виходу буде дуже приємно. Дякую всім за підтримку. До зустрічі».[8]. Цього ж дня віце-спікерка українського парламенту Олена Кондратюк заявила, що світлини Дмитра Козацького Верховна Рада України відправить в усі парламенти Європи та світу, які на стороні України[9]. Також кінооб'єднання «Вавилон'13» опублікувало відео «Фортеця Маріуполь. Останній день на Азовсталі», зняте Дмитром[10].
Разом із іншими оборонцями Маріуполя перебував у російському полоні та був звільнений 21 вересня 2022 року під час обміну 215 українських захисників.[11]
6 грудня повернувся до лав ЗСУ
Творчість
ред.Персональні виставки у містах Рівному (2022)[12].
Родина
ред.Мама Дмитра — Ірина Юрченко — працює провідницею на евакуаційних поїздах і допомагає рятувати цивільних[7][5].
Вона надзвичайно сильна жінка, яка в такий тяжкий час тримається і навіть старається підтримувати мене. Не знаю навіть, кому складніше в цій ситуації: дітям, які борються на Азовсталі, чи батькам, які не можуть ніяк допомогти на відстані.
Відзнаки та нагороди
ред.
- золота медаль міжнародного конкурсу репортерської фотографії «Live press FOTO» (2022)[12],
- спеціальна нагорода польської фотопремії «Grand Press Photo 2022»[13];
- медаль «За військову службу Україні» (17 квітня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[14].
Примітки
ред.- ↑ Відбувся черговий обмін військовополоненими. Додому повернулося 215 українських захисників та захисниць [Архівовано 2022-09-21 у Wayback Machine.] // Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими.
- ↑ 30 до 30: обличчя майбутнього // Forbes.
- ↑ П. Горлач. «Азовсталь», весілля у Харкові та прощання в Одесі: три фото про Україну увійшли до рейтингу найкращих світлин 2022 року // Суспільне Культура. — 2022. — 28 грудня.
- ↑ TIME's Top 100 Photos of 2022 // Time.
- ↑ а б Олена ПЕТРЕНКО (25 травня 2022). «Мам, обіцяй триматися»: історія того самого фотографа «Азовсталі» з Малина (укр.). «MALYN.MEDIA». Архів оригіналу за 25 травня 2022. Процитовано 2022-5-27.
- ↑ а б Студент Острозької академії — автор фото з Азовсталі «Світло переможе» [Архівовано 18 травня 2022 у Wayback Machine.] // Національний університет «Острозька академія». — 2022. — 17 травня.
- ↑ а б в г д е ж Ольга Модіна, Той самий фотограф з «Азовсталі» пішов у полон: історія «Ореста» та 10 його світлин [Архівовано 21 травня 2022 у Wayback Machine.] // Ліга.Life. — 2022. — 20 травня.
- ↑ Світлана Кирган, «Азовсталь — місце моєї смерті і мого життя», — Дмитро Козацький [Архівовано 22 травня 2022 у Wayback Machine.] // АрміяInform. — 2022. — 20 травня.
- ↑ Щемливі фото бійця «Азова» відправлять у парламенти Європи та світу // Волинська Служба Новин. — 2022. — 21 травня.
- ↑ Фортеця Маріуполь. Останній день на Азовсталі на YouTube // #BABYLON'13. — 2022. — 20 травня.
- ↑ Повний список 215 захисників України, звільнених за обміном. Новинарня. 22 вересня 2022. Процитовано 22 вересня 2022.
- ↑ а б Шубец В., Мосейченок, О. «Азовсталь. Світло переможе»: у Рівному презентували виставку світлин захисника Маріуполя [Архівовано 15 червня 2022 у Wayback Machine.] //АрміяInform. — 2022. — 15 червня.
- ↑ Пресофіцера полку «Азов» Козацького нагородили польською Grand Press Photo 2022 [Архівовано 3 червня 2022 у Wayback Machine.] // Фокус. — 2022. — 3 червня.
- ↑ Указ Президента України від 17 квітня 2022 року № 256/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
Посилання
ред.- Ірина Чириця, Дмитро Козацький: Очі «Азовсталі» [Архівовано 7 червня 2022 у Wayback Machine.] // Укрінформ. — 2022. — 27 травня.
- Сергій Косюченко, Олена Слободенюк, Матір бійця «Азову» Дмитра Козацького з Житомирщини: чекаю на перемогу і визволення сина [Архівовано 29 травня 2022 у Wayback Machine.] // Суспільне Новини. — 2022. — 25 травня.
- «Місце моєї смерті і мого життя»: захисник Маріуполя показав прощальні світлини з «Азовсталі» [Архівовано 20 травня 2022 у Wayback Machine.] // «ТСН». — 2022. — 20 травня.
- Ольга Скотнікова, «Очі «Азовсталі» — фотограф Орест, що знімав життя захисників, написав з полону // «Вечірній Київ». — 2022. — 20 травня.
- Ксюша Савоскіна, «Спочатку йде авіабомбардування, а далі обстріл із кораблів. Це безперервний жах». Історія бійця з «Азовсталі» [Архівовано 20 травня 2022 у Wayback Machine.] // hromadske. — 2022. — 17 травня.
- Роліна Мірер, Обличчя «Азовсталі». Історії захисників Маріуполя [Архівовано 20 травня 2022 у Wayback Machine.] // Суспільне Новини. — 2022. — 18 травня.
- «Найстрашніше — це втрата побратимів», — Дмитро Козацький, автор світлин поранених з «Азовсталі» [Архівовано 20 травня 2022 у Wayback Machine.] // «1+1». — 2022. — 16 травня.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |