Вікіпедія

Коган-Ясний Віктор Мойсейович

Коган - Ясний Віктор Мойсейович (справжне прізвище - Коган) ( нар.1889, Полтава , Російська імперія — пом.1958, Харків, УРСР, СРСР) — український радянський лікар, терапевт, доктор медичних наук, професор. Заслужений діяч науки УРСР (1941) [1].

Коган-Ясний Віктор Мойсейович
Народився 16 липня 1889(1889-07-16)
Полтава
Помер 20 липня 1958(1958-07-20) (69 років)
Харків
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність науковець, терапевт
Alma mater Імператорський Харківський університет
Галузь терапія, ендокринологія
Заклад Харківський медичний інститут
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор медичних наук
Науковий керівник Шатілов Петро Іванович
Членство Харківське медичне товариство
Відомий завдяки: вивченню дії інсуліну
Нагороди

Життєпис ред.

Народився 16 липня 1889 року у сім'ї службовців [2]. Закінчив Полтавську гімназію, у 1905 році, цього ж року вступив на природниче відділення фізико-математичного факультету Харківського університету, у 1910 році перевівся на медичний факультет університету, який закінчив у 1913 році. Також у 1913 році навчався на курсах з бактеріології, гігієни харчових продуктів у проф. С. В. Коршуна. Учень професора Шатілова П.І. Спочатку, у 1912 – 1914 роках працював у хіміко-бактеріологічній лабораторії, де завідував хіміко-мікроскопічним відділенням. У 1914 – 1918 роках, у Першу світову війну, у діючій армії проходить службу на посаді полкового лікаря. Після закінчення війни повернувся до Харкова. Видатний клініцист, терапевт та ендокринолог, педагог, усе життя якого було пов’язане з Харківською вищою медичною школою. З 1918 по 1955 працював у Харківському медичному інституті, де завідував різними кафедрами терапевтичного профілю [3] [4].

Приват-доцент кафедри факультетської терапії (1926), завідувач кафедри внутрішніх хвороб санітарно-гігієнічного факультету (1932-38 рр.), завідувач кафедри госпітальної терапії ІІ Харківського медичного інституту (1938-41 рр.), завідувач кафедри госпітальної терапії Киргизького медичного інституту (1941-1943 роки.), завідувач терапевтичної клініки Московського обласного науково-дослідного клінічного інституту («МОНИКИ») (1943 рік), завідувач кафедри госпітальної терапії Харківського медичного інституту (1943-53 рр). Перший головний лікар студентської лікарні у Харкові. У 1953 році репресований за "справою лікарів", реабілітований в тому ж році. У 1954-1955 роках – завідувач кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб, обіймав посаду консультанта при обласній фізіотерапевтичній лікарні [4].

Помер 20 липня 1958 року. Похований на міському кладовищі № 2.

 
Поховання В.М. Коган-Ясного на Харківському міському кладовищі №2. Світлина DKM med.

Науковий доробок ред.

Більшість клініко-експериментальних робіт Віктора Мойсейовича присвячено проблемам ендокринології, виразкової хвороби, есенціальній гіпертензії. Вивчав гіпертонічну хворобу, запропонував класифікацію гіпертоній, яка надала можливість диференційовано лікувати це захворювання [5].

У 1922 році вперше на Україні в лабораторії академіка Данилевського В.Я. вивчав дію інсуліну [6]. У 1923 році вперше в Радянському Союзі отримав вітчизняний інсулін. Вчений зробив внесок у розвиток вітчизняної воєнно-польової терапії [7] [5].

Більшість його клініко-експериментальних робіт присвячено проблемам ендокринології[8], виразкової хвороби, есенціальній гіпертензії. 

Автор 9 монографій, близько 40 посібників, підручників та збірників, 175 наукових робіт з різних питань внутрішньої медицини, ендокринології, фізіології, фармакології. Під його керівництвом захищено 15 докторських і 35 кандидатських дисертацій.

Громадська діяльність ред.

У 1919 році — секретар Союзу лікарів Харківської губернії, 1919—1925 — секретар журналу «Лікарська справа»[9], єдиного на той час медичного часопису в Україні[джерело?], з 1926 року — один з редакторів журналу. У 1919 році разом з В. Я. Данилевським виступив ініціатором створення Органотерапевтичного інституту Харківського медичного товариства (ХМТ, сьогодні Інститут проблем ендокринної патології НАМН України імені В. Я. Данилевського), у 1926 році організував першу в СРСР ендокринологічну клініку. У 1921 році організував у Харкові студентські лікарню і поліклініку. У 1922 році призначається уповноваженим Наркомату охорони здоров'я УРСР і Червоного Хреста з обстеження голодуючих губерній України[4].

У 1927 році ініціював створення курорту «Березівські мінеральні води»[10], науковий консультант та член Ради курорту. Фундатор створення Інституту харчування у Харкові (1931). Це перший науковий та лікувальний заклад такого роду. На початку роботи закладу очолював інститут, потім був заступником директора з наукової роботи. Досліджував проблеми голоду та використовував свій досвід при організації лікувального харчування на харківських заводах, при відкритті першого в Україні дієтичного диспансеру (1925), поклавши початок розвитку по всій країні дієтичних диспансерів, столових та дієтичних кутків. У 1931 році призначається заступником голови Української науково-харчової ради при Наркоматі охорони здоров'я УРСР та консультантом відділу громадського та лікувального харчування Наркомату. Вчений є засновником лікувального харчування в Україні[джерело?].

Під керівництвом В. М.  Когана-Ясного з 1930 року регулярно проводились Всеукраїнські наради лікарів з ендокринології та органотерапії. У 1932 році його було призначено головою Надзвичайної комісії з оздоровлення України при Надзвичайній санітарній комісії Наркомату охорони здоров'я УРСР. Віктор Мойсейович у цій комісії очолював роботу з ліквідації висипного тифу у Харкові. Був активним учасником майже усіх союзних і республіканських терапевтичних, ендокринологічних, фізіологічних та інших медичних з'їздів[4].

Неодноразово обирався депутатом районних та міської рад Харкова[5].

Досягнення ред.

Один із засновників найстарішого медичного журналу «Лікарська справа» (архів), Голова Правління Харківського ендокринологічного товариства, беззмінний член Правління  ХМТ, Голова Правління ХМТ (1933-1944).

З його ініціативи у м. Фрунзе (м. Бішкек) реорганізоване медичне товариство та відкрито першу терапевтичну клініку (1943). Головний терапевт евакошпиталів НКОЗ УРСР (1944) [4]. Головний терапевт Міністерства охорони здоров’я УРСР (1945-1946). Вчений був редактором багатьох інших авторитетних медичних журналів: «Клиническая медицина», «Радянська медицина» та ін. [4].

Нагороди та відзнаки ред.

За тяжку працю у роки війни нагороджено медалями «За доблестный труд в Великой Отечественной войне 1941 – 1945 гг.», «За победу над Германией в Великой Отечественной войне 1941 – 1945 гг.» [7].

 
Дощечка з інформацією щодо Когана-Ясного В.М. проти будинку № 6 за вул.Алчевських. Світлина DKM med,

Пам'ять ред.

До ювілейних дат персоналії вийшли статті у фахових медичних журналах [11] та сюжети на YouTube [12]. На вулиці Алчевських, проти будинку № 6 розміщена пам'ятна дощечка Когана-Ясного.

Література ред.

  • Перцева  Ж. М. . Коган-Ясний Віктор Мойсейович // Енциклопедія Сучасної України: електронна версія [онлайн] / гол. редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та ін.; НАН України, НТШ. Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2013. URL: https://esu.com.ua/search_articles.php?id=7455 [Архівовано 28 Жовтня 2021 у Wayback Machine.]
  • Вчені Харківського державного медичного університету / за ред. А. Я. Циганенка. — Х.: ВАТ Видавництво «Харків», 2002. — 470 с.: ил. Мала Л.Т., Латогуз І.К., Зайченко О.Є. Коган-Ясний Вітор Мойсейович — С.152-154.
  • Коган-Ясний Віктор Мойсейович – терапевт, вчений. До 130- річчя від дня народження : біобібліогр. нарис / уклад. : І. В. Киричок, Л. Є. Корнілова, Т. В. Костюкевич, О. О. Терлецька ; наук. консуль- танти : М. П. Бойчак, Ж. М. Перцева ; Нац. наук. мед. б-ка України, Наук. б-ка Харків. нац. мед. університету. – Київ : ННМБУ ; Харків : ХНМУ, 2019. – 128 с. URL:http://repo.knmu.edu.ua/bitstream/123456789/23776/1/Коган-Ясний_2019.pdf [Архівовано 29 Жовтня 2021 у Wayback Machine.].
  • Міська студентська лікарня Харківської міської ради. Історія. URL:https://studhosp.city.kharkov.ua/історія/ [Архівовано 27 Жовтня 2021 у Wayback Machine.]

Примітки ред.

  1. ↑ Коган-Ясний Віктор Мойсейович — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 28 Жовтня 2021. Процитовано 28 жовтня 2021.
  2. ↑ Коган-Ясный, Виктор Моисеевич. histpol.pl.ua. Архів оригіналу за 28 Жовтня 2021. Процитовано 28 жовтня 2021.
  3. ↑ Віктор Мойсейович Коган-Ясний. Скарбниця Харківської медицини. Постаті : біографічний довідник / за заг. ред. В. М. Лісового. — Харків : ХНМУ, 2015. — 128 с. : фото. Стор. 57.
  4. ↑ а б в г д Лісовий, В.М. Життя і доля творця вітчизняного інсуліну В. М. Когана-Ясного (до 130-річчя з дня народження). Вірні клятві Гіппократа: розповіді про тих, хто є взірцем для прийдешніх поколінь лікарів / за ред.: В. М. Лісового, В. А. Капустника, Ж. М. Перцевої ; укладачі: Ж. М. Перцева, І. В. Киричок, О. В. Семененко ; Харківський національний медичний університет. – Харків : ХНМУ, 2020. – 624 с. – С. 305 – 323.
  5. ↑ а б в Перцева, Ж.М. Коган-Ясний Віктор Мойсейович (1889 – 1958). Видатні вихованці Харківської вищої медичної школи : біобібліографічний довідник / за заг. ред. В. М. Лісового. – Харків : ХНМУ, 2010. – 208 с. : фото. Стор. 92–93.
  6. ↑ Трагедия создателя отечественного инсулина. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Архів оригіналу за 28 Жовтня 2021. Процитовано 28 жовтня 2021.
  7. ↑ а б Коган-Ясний Віктор Мойсейович – терапевт, вчений. До 130-річчя від дня народження : біобібліогр. нарис. уклад.: І. В. Киричок, Л. Є. Корнілова, Т. В. Костюкевич, О. О. Терлецька ; наук. консультанти: М. П. Бойчак, Ж. М. Перцева ; Нац. наук. мед. б-ка України, Наук. б-ка Харків. нац. мед. університету. – Київ : ННМБУ ; Харків : ХНМУ, 2019. – 128 с.
  8. ↑ Administrator. Коган-Ясный Виктор Моисеевич - Российская Диабетическая Ассоциация. www.diabetes-ru.org. Архів оригіналу за 29 Жовтня 2021. Процитовано 29 жовтня 2021.
  9. ↑ (рос.)«Врачебное дело»(«Лікарська справа»)
  10. ↑ Киричок, Ірина Василівна; Корнілова, Лідія Євгенівна; Костюкевич, Тетяна Василівна; Терлецька, Олеся Олександрівна; Бойчак, Михайло Петрович; Перцева, Жаннета Миколаївна (2019-07). Коган-Ясний Віктор Мойсейович – терапевт, вчений. До 130-річчя від дня народження (укр.). ХНМУ. Архів оригіналу за 29 Жовтня 2021. Процитовано 29 Жовтня 2021.
  11. ↑ Lisovyi, V. M.; Boychak, M. P.; Pertzeva, Zh V. (19 березня 2019). Життя і доля творця вітчизняного інсуліну В. М. Когана – Ясного (до 130-річчя з дня народження). Український терапевтичний журнал (укр.). № 1. с. 103—114. doi:10.30978/UTJ2019-1-103. ISSN 2522-1175. Архів оригіналу за 28 Жовтня 2021. Процитовано 28 жовтня 2021.
  12. ↑ Выпуск 1.11 Виктор Коган-Ясный. Максим Розенфельд. История медицины в лицах (укр.), архів оригіналу за 28 Жовтня 2021, процитовано 28 жовтня 2021
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Коган-Ясний_Віктор_Мойсейович&oldid=38140062