Вік Коврей (Коврей Віктор Юлійович / Vik Kóré; (нар. 28 вересня 1985, Ужгород) — український поет, прозаїк, культуртрегер, журналіст, громадський діяч.

Vік Коврей
на 10-му АртФестивалі "Березневі Коти" (2015), фото Євгена Кудрявцева
Народився28 вересня 1985(1985-09-28) (38 років)
Ужгород
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьукраїнський поет, прозаїк, громадський діяч
Сфера роботитворче та професійне письмоd[1], журналістика[1] і соціальна активність[d][1]
ПреміїДебют (2008), ім. св. Альфонса Лігуорі (2009), Смолоскип (2015)

Життєпис

ред.

Лауреат Закарпатської обласної літературної премії «Дебют» (2008), Премії ім. св. Альфонса Лігуорі (2009), видавництва «Смолоскип» (2015). Засновник НЛО «Ротонда» (голова з 2006 по 2016), голова Закарпатського ГМО "Асамблея Митців «Ротонда» (2009—2016) — генератор ідей, щодо основних їхніх вилазок (цвинтарні декламації, інші мистецькі акції).

Організатор артперфомансів «Начхати на авангард (осінні медитації)»(2006), «Літературний голодомор», «Культовий постмодерн (зимові медитації)», а також щорічного мистецького фестивалю в Ужгороді «Березневі коти» (з 2006 по 2016, з 2017 року — почесний президент), 4-х міждисциплінарних (поезія-малярство-музика) синтез-проектів «Екле».

Укладач альманаху молодіжного фронту мистецтв «Карпатська саламандра» (2008), збірки присвяченій П. Мідянці «Ротонда в Поета» (2009), антології ЕротАртФесту «Березневі коти» (2010), ІІ антології АртФесту «Березневі коти» (2017), редактор ІО (інформаційного об'єкту «мистецький журнал») «Аорта».

Співзасновник неформального об'єднання «Ужвегклуб» (з 2011 до 2016 — голова) та ужгородського «Екоклуб» (2011).

Організатор та учасник багатьох екологічних та зоозахисних і веганських, вегетаріанських, сироїдських заходів у м. Ужгороді, Закарпатті, м. Київ.

Освіта

ред.
  1. а б в Czech National Authority Database

Закінчив УЗОШ І-ІІІст. № 6 ім. Ґренджі-Донського, Ужгородський університет, філологічний факультет (українська мова та література). Працював вантажником, кур'єром, демонстратором пластичних поз, офіс-менеджером, вчителем української мови та літератури у двомовній школі с. Шишлівці (Ужгородський район), в угорських школах с. Мала Добронь та в ужгородській школі І-ІІІ ступенів № 10 з угорською мовою навчання iм. Дойко Ґабора. Займається громадською діяльністю (культура, екологія, ЗСЖ, зоозахист, веганство). З 2012 р. працює в Міністерстві культури України відділ мовної політики. Живе м. Києві.

Поезія

ред.
  • «Чарівні пута» (2008), у співпраці з художницею Оленою Кондратюк;
  • «ManWomanBlackout» (2011), у співпраці з художником Робертом Саллером;
  • Створив три поетичні недруковані збірки: «Призма дальтоніка (рапсодія ахроматії)» (2004), «Тіло (симфонія астральності)» (2006), «Вічноосінь (фуга волошковості)» (2007), які поширювалися гутенбергно (самвидав).
  • «Коли ще люди говорили» (2015)

Бібліографія

ред.

Посилання

ред.

Примітки

ред.