Коваль Олександр Іванович

український кінорежисер

Коваль Олександр Іванович (7 травня 1945(19450507) — 26 вересня 2018[1]) — український, радянський кінорежисер-документаліст та кінооператор. Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1991). Народний артист України (1993). Член-кореспондент Національної академії мистецтв України (1997). Лауреат Державної премії України імені Олександра Довженка 2006 року — за видатний внесок у розвиток вітчизняного кіномистецтва.[2][3]

Коваль Олександр Іванович
Дата народження 7 травня 1945(1945-05-07)
Місце народження с. Жердова, Броварський район, Київська область, УРСР
Дата смерті 26 вересня 2018(2018-09-26) (73 роки)
Місце смерті Київ, Україна
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Alma mater Всеросійський державний інститут кінематографії
Професія кінорежисер-документаліст, кінооператор
Напрям документалістика
Членство НСКУ
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Народний артист УкраїниНаціональна премія України імені Тараса Шевченка — 1991
Державна премія України імені Олександра Довженка
Державна премія України імені Олександра Довженка
IMDb ID 13207124

Біографія

ред.

Народ. 7 травня 1945 р. в с. Жердова Київської обл. в родині селянина.

Працював слюсарем на заводі (1961—1963), освітлювачем на студії «Укркінохроніка» (1963—1966), на Західно-Сибірській та Далекосхідній студіях хроніки (1968—1969).

З 1969 р. — оператор і режисер Української студії хронікально-документальних фільмів.

Закінчив режисерський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1971).

Викладав у Київському державному інституті театрального мистецтва ім. І.Карпенка-Карого.

Був членом Національної спілки кінематографістів України.

Помер 26 вересня 2018 року.[4][5][6][7][8]

Фільмографія

ред.

Створив документальні фільми:

  • «Сектор мовчання» (1970, Приз II Республікнаського кінофестивалю «Молоді — молодим», Дніпропетровськ, 1971; Срібна медаль Міжнародного кінофестивалю «Кіномарина-73», Одеса, 1973)
  • «Леся Українка» (1971, у співавт.)
  • «Мій давній друг» (1972)
  • «Відкрий себе» (1972, оператор)
  • «Крила Перемоги», «Майбутнє починається сьогодні» (1973)
  • «9 травня і на все життя» (1974, Приз IV Республіканського кінофестивалю дитячих та юнацьких фільмів, Суми, 1975)
  • «Три тренери», «Про друзів-товаришів»,
  • «Шлях до тунелю» (1975, Диплом Республіканського кінофестивалю в Жданові, 1975, Приз «Срібний голуб» Міжнародного кінофестивалю, Лейпциг, 1976)
  • «Кононови» (1975, Головний Приз IV Республіканського кінофестивалю «Молоді — молодим», Харків, 1976)
  • «Після уроків», «У відповіді кожний» (1976)
  • «Григорій Іванович Петровський», «Рейс дружби», «Хліб України ювілейного року» (1977)
  • «Україна сьогодні» (1978. Диплом журі IV Республіканського кінофестивалю «Людина праці на екрані», Кременчук, 1978)
  • «Маланчине весілля» (1979. Диплом і приз ЦК ЛКСМУ на X Республіканському кінофестивалі «Молодість», Київ, 1979; Диплом і приз «Срібний голуб» Міжнародного кінофестивалю документальних короткометражних фільмів, Лейпциг, 1979; Головний приз і диплом журі режисеру за плідний авторський пошук V Республіканського кінофестивалю «Людина праці на екрані», Ворошиловград, 1980)
  • «Отак і пишу. Остап Вишня» (1982)
  • «На червоній косі» (1986)
  • «Як нам майбутнє дається» (1987)
  • «Поріг» (1988)
  • «На Різдво» (1988)
  • «Притулок», «Тарас» (1989)
  • «Ой горе, це ж гості до мене» (1989, оператор і співавт. сценар.; реж. П. Фаренюк)
  • «Перед іконою» (1990)
  • «Дім. Рідна земля» (1991)
  • «Світ Параски Горицвіт» (1992, реж. П. Фаренюк)
  • «Грішна Доза з Криворівні» (1993)
  • «Терновий вінок», «Гряди по мені», «Неофіти»,
  • «А ще не сьома печатка» (1995, з циклу «Заповіти Йосифа Сліпого»)
  • «Світ Любомири» (2000, Інтерньюз-Україна; про Л. Бойчишин, вдову М. Бойчишина)
  • «Гамлет з хеппі-ендом» (2003, Гран-прі «Золотий кадр» на кінофестивалі «Кінолітопис-2004», Київ)
  • «У село приїхало кіно» (2012, співавт. сценарію) та ін.

Примітки

ред.
  1. Помер український кінорежисер Олександр Коваль [Архівовано 27 Вересня 2018 у Wayback Machine.] // Укрінформ
  2. Указ Президента України № 689/2006 від 18 серпня 2006 року «Про присудження Державної премії України імені Олександра Довженка 2006 року»
  3. Зубавіна, І. Б. (2013). Коваль Олександр Іванович (Ukrainian) . Т. 13. Інститут енциклопедичних досліджень НАН України. ISBN 978-966-02-2074-4.
  4. Помер відомий український режисер. www.unian.ua (укр.). Процитовано 24 липня 2023.
  5. Помер український кінорежисер Олександр Коваль. www.ukrinform.ua (укр.). 27 вересня 2018. Процитовано 24 липня 2023.
  6. На 74-му році життя помер кінорежисер Олександр Коваль. day.kyiv.ua (укр.). Процитовано 24 липня 2023.
  7. Gazeta.ua (27 вересня 2018). Помер український режисер-документаліст. Gazeta.ua (укр.). Процитовано 24 липня 2023.
  8. Помер видатний український режисер Олександр Коваль. uainfo.org. Процитовано 24 липня 2023.

Література

ред.
  • Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С. 74;
  • Митці України. К., 1992. — С. 301—302;
  • Мистецтво України: Біографічний довідник. К., 1997. — С. 302;
  • Хто є хто в Україні. К., 1997. — С. 224;
  • УСЕ: Універсальний словник-енциклопедія. К., 1999. — С. 664;
  • Хто є хто в Україні. К., 2000. — С. 211;
  • Кузьмук В. Ю.. «Імідж і образ» Кіно-Театр. 2000. № 3 [Архівовано 21 Грудня 2016 у Wayback Machine.]
  • Шевченківські лауреати: 1962—2001. К., 2001. — С. 239-241.

Посилання

ред.