Коваль Микола Леонідович
Микола Леонідович Коваль (нар. 2 січня 1952, смт Квасилів, Рівненська область) — український військовий льотчик-ас[1], полковник запасу Повітряних сил Збройних сил України, учасник афганської війни. Лицар ордена Богдана Хмельницького III ступеня (2012). Почесний громадянин Пенсільванії та Каліфорнії.
| Микола Коваль Микола Леонідович Коваль | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Полковник | |||||||
| Загальна інформація | |||||||
| Народження |
2 січня 1952 (72 роки) Квасилів, Ровенський район, Ровенська область, Українська РСР, СРСР | ||||||
| Громадянство |
 Україна | ||||||
| Національність | українець | ||||||
| Alma Mater | Чернігівське вище військове авіаційне училище льотчиків і Військово-повітряна академія імені Ю. О. Гагаріна | ||||||
| Військова служба | |||||||
| Приналежність |
Україна | ||||||
| Вид ЗС |
 Збройні сили | ||||||
| Рід військ |
 Повітряні сили | ||||||
| Війни / битви | Війна в Афганістані (1979—1989) | ||||||
| Нагороди та відзнаки | |||||||
| |||||||
Життєпис ред.
Микола Коваль народився 2 січня 1952 року в смт Квасилові, нині Рівненської громади Рівненського району Рівненської области України[1][2].
Освіта ред.
Навчався в Новоздолбунівській школі № 3. У 1973 році закінчив Чернігівське вище військове училище пілотів (спеціальність — військовий пілот-інженер), 1978 — Військово-повітряну академію ім. Ю. Гагаріна[1][2].
Знайомство з Іваном Кожедубом ред.
Під час проведення державних іспитів та польотів за курсантами-випускниками пильнувала комісія досвідчених військових льотчиків, якою керував видатний український льотчик-винищувач німецько-радянської війни, тричі Герой Радянського Союзу маршал авіації Іван Кожедуб. Саме він виділив Миколу Коваля серед інших і був упевнений, що для нього відмінної оцінки буде замало. У той період з'явивилася світлина з пам'ятним підписом: «Льотчику Ковалю від льотчика Кожедуба. Стань першим серед нас, рівним перед небом», де поряд з випускником Миколою Ковалем — Іван Кожедуб[1][2][3].
Військова кар'єра ред.
Літав на МіГ-15, МіГ-21, МіГ-23, Су-17, Су-25, МіГ-29, Су-27[1][2]. Проходив службу в Афганістані, Польщі, Казахстані та Чехословаччині[2].
Служба за радянських часів ред.
У 1976 році був командиром ланки в одному з авіаполків Північної групи військ. За високі показові польоти отримав нагороду від міністра оборони СРСР[2].
У 1984 році як командир ескадрильї МіГ-231 майор Микола Коваль разом підлеглими вирушив на авіабазу Баграм (Афганістан), де в перший рік служби був призначений старшим льотчиком-інспектором відділу бойової підготовки ВПС 40-ї армії. Перебуваючи в Афганістані, здійснив 948 вильотів, мав понад 1500 годин[2].
Демонстраційні польоти ред.
У 1992 році в США продемонстрував фігури вищого пілотажу. Додому Микола Коваль повернувся зі званням «Кращий дипломат 1992 року» і нагородою-підвіскою від президента США Білла Клінтона[1]. Льотчика також привітав і нагородив президент України Леонід Кучма[2].
У 1996 році в складі делегації ВПС України — учасник одного з найпрестижніших у світі військових авіашоу «Royal International Air Tattoo»[4]. Нагороджений найпрестижнішим перехідним призом «Супер-король повітряного простору», який вручила королева Великої Британії Єлизавета II. Також вона запросила переможця на святкування свого дня народження[2][5].
У 1997 році призначений заступником начальника Центру бойової підготовки ВПС України. Цього ж року отримав запрошення на показові виступи в Тель-Авів (приурочені 50-річчю ВПС Ізраїлю), де вкотре переміг[2].
Працював генеральним директором авіаційного підприємства в Миколаєві[1][2].
Нагороди ред.
- орден Богдана Хмельницького III ступеня (23 лютого 2012) — за мужність і самовідданість, виявлені під час виконання військового обов'язку, вагомий особистий внесок у вирішення завдань соціального захисту ветеранів війни та патріотичного виховання молоді[6];
- орден Леніна[2];
- орден бойового Червоного Прапора[2];
- два ордени Червоної Зірки[2];
- почесний громадянин Пенсільванії та Каліфорнії[7];
- почесний нагрудний знак «Слава і честь» (2012)[8].
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е ж Ольша Ващук (8 вересня 2020). Суперкороль неба. Сільські вісті (укр.).
{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ а б в г д е ж и к л м н п р Микола Коваль // Квасилів: Фрагменти історії[недоступне посилання]. В 2-х т. — Т. II / упор. А. Лимич. — Рівне: Волинські обереги, 2012, С. 462—463.: іл. — ISBN 978-966-416-270-5.
- ↑ Віктор Гедз. Зіркове соло полковника Коваля[недоступне посилання] // Військо України. — 2011. — № 8. — С. 32—35.
- ↑ Віктор Скрипник (2 вересня 2020). Еліта армії: У небо закохався у другому класі... Голос України (укр.).
{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Євген Цимбалюк (14 лютого 2018). У місті «приземлився» суперкороль неба. Голос України (укр.).
{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Указ Президента України від 23 лютого 2012 року № 137/2012 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня захисника Вітчизни»
- ↑ «Помолімося»: дружина рівненського пілота просить підтримати хворого чоловіка. АрміяInform (укр.). 15 березня 2021.
{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Мирослава Шершень (27 лютого 2012). Пілот з Рівненщини отримав орден Богдана Хмельницького (Фото+Відео). ОГО (укр.).
{{cite news}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
Посилання ред.
- Герой нашого часу Микола Коваль. «Суботня тема» на UA:Рівне на YouTube // Суспільне Рівне. — 2018. — 12 лютого.
- Рівняни зустрілись із «королем повітряного простору» Миколою Ковалем на YouTube // Суспільне Рівне. — 2018. — 23 січня.
- У бібліотеці зустріли відомого у світі льотчика з Рівненщини на YouTube // Суспільне Рівне. — 2018. — 22 січня.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |