Відкрити головне меню

Григорій Павлович Кова́ль (* 20 вересня 1921, м. Ічня, тепер Чернігівська область, Україна — 18 липня 1997, Київ) — український поет.

Коваль Григорій Павлович
Народився 20 вересня 1921(1921-09-20)
Ічня, Борзнянський повіт, Полтавська губернія, Українська СРР
Помер 18 липня 1997(1997-07-18) (75 років)
Київ, Україна
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність поет
Alma mater Національний педагогічний університет імені М.П.Драгоманова
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня
Меморіальна дошка у Ічні

Зміст

З біографії та творчостіРедагувати

Григорій Павлович Ковáль народився у містечку Ічня на Чернігівщині. Учасник Великої Вітчизняної війни, брав участь у звільненні Варшави та штурмі Берліна. Закінчив Київський педагогічний інститут (1951). Працював учителем у Закарпатті, з 1957 — у Києві в редакціях газет, потім у видавництві «Радянський письменник». Член Спілки письменників України. Помер у 1997 році. Похований у Ічні.

Григорій Коваль — автор низки поетичних збірок. Темами його лірики є пантеїстичне замилування природою, невіддільність людини від її гармонії і краси, сув'язь минулого й сучасного у плині буття, невпинність часу і нескінченність любові й доброти. Низка віршів присвячена, історичним пам'яткам України, спогадам про війну, рідній Ічнянщині .

Вірші, присвячені минулому України в його зв'язках з сучасністю, насичені ремінісценціями «Слова о полку Ігоревім». Вірш «Скажи мені, Дніпре» написано у формі звернень до Славути як свідка минулої і теперішньої слави українського народу, його трагічної боротьби за своє існування. Коваль називає тут Україну Бояновою землею: «Я чую: до мене в вітрах промовля / старезний і юна — Мікули й Бояна / прадавня, освячена кров'ю земля».

Пісня Євгена Козака на слова Г.Коваля «Вівчарик » свого часу входила до репертуару Академічного хору імені Григорія Верьовки та Закарпатського народного хору , пісню «Спать не дають солов'ї » виконувало Тріо бандуристок у складі Майї Голенко, Тамари Гриценко та Ніни Писаренко, а пісня «Ходить осінь по покосах » звучала по радіо у виконанні Фемія Мустафаєва.

Був художником-аматором, грав на гітарі й мандоліні.

ТвориРедагувати

Поетичні збірки «Слово про вірність» (1955), «Гірська легенда» (1957), «Під небом України» (1962), «Росяниця» (1966), «Зелене полум'я» (1970), «Меридіани долі» (1976), «Запах трави» (1980), «Сузір'я доброти» (1981), «Зорепад» (1990), «Вибране» (1991). Збірки віршів для дітей «Жайворонкові дзвіночки» (1970), «Як комар збирав нектар» (1973), «Росинка» (1981), «Щедрий їжачок» (1989).

  • «Скажи мені, Дніпре»; Під небом України. Київ, 1962. С. 7-8, 15-16;
  • «На кручах дніпрових». Київ: Літ.-худ. та громадсько-політ. збірник. Київ, 1982. Вип. 6. С. 96-97.

Ушанування пам'ятіРедагувати

Іменем Григорія Коваля названа вулиця у місті Ічня Чернігівської області. Там же — на будинку № 12 на вулиці Григорія Коваля встановлено меморіальну дошку на честь поета.

ПосиланняРедагувати