Відкрити головне меню
Вісім знаків «Книги змін».

Книга змін (кит. трад. 易經, спр. 易经, піньїнь: yì jīng, Кір.: ї цзін; кор. 易經, 역경, йоккьон; яп. 易経, えききょう, екікьо) — китайський філософсько-окультний трактат епохи династії Чжоу. Складова Конфуціанського П'ятикнижжя. Присвячений ворожінню. Пояснює принципи мінливості природи і людського життя через закономірність зміни енергій інь та ян у всесвіті. Для пояснення використовуються магічні символи — триграми та гексаграми. Авторство традиційно приписується декільком легендарним особам: Фу Сі винайшов вісім триграм, чжоуський ван Вень склав пояснення до них, його син князь Дань написав тлумачення до усіх рисок гексаграм, а Конфуцій упорядкував праці своїх попередників зібрав їх у книгу. Складається з 12 частин, що містять власне текст книги та коментар до неї. Найстаріші тексти книги датуються серединою 4 — початком 3 століття до Р.Х.. Канонічна версія базується на копії часів династії Хань.

Зміст

НазваРедагувати

КоментаріРедагувати

Інтерпретація гексаграм виробила величезну літературу. Класичні коментарі (так звані "Десять крил" 十翼 Shí yì, див. Ten Wings[en]) були доповнені численними роз'ясненнями у наступні часи. Див., наприклад, Цзін Фан 京房 (77-37 до н.е.), Ґуань Лу[en] 管輅 (209–256, періоди Восточна Хань та Саньґо).

ДатуванняРедагувати

Гіпотези

Основний текстРедагувати

  1. Кінець ІІ тисячоліття до Р.Х.: кінець правління династії Інь — початок правління династії Чжоу.
  2. Кінець ІІ — початок І тисячоліття до Р.Х.: початок правління династії Західна Чжоу.
  3. 900—800 до Р.Х.: кінець правління Західної Чжоу.
  4. 800—300 до Р.Х.: період Чуньцю — Чжаньго.

Найбільшу підтримку серед науковців має друга гіпотеза.

КоментаріРедагувати

  1. 800—500 до Р.Х.: період Чуньцю.
  2. 500—300 до Р.Х.: період Чжаньго.
  3. 300 до Р.Х. — 300: період правління династій Цінь і Хань.

Найбільшу підтримку серед науковців має друга гіпотеза.

Популярність в КитаїРедагувати

Класичне ствердження що до того, ніби коментарі до «Книги змін» були утворені Конфуцієм сприяло величезній популярності цього твору. Його шанобливо називали "першим серед п'ятьох класиків". Великим прихильником «Ї-цзіну» був імператор Кансі, серед багатьох інших.

Починаючи з періоду Вей-Цзінь (3-5 ст.) китайські буддисти вживали гексаграми для тлумачення власних ідей. Найвідомішим зразком вжитку «Книги змін» в буддизмі став твір «Чаньські інтерпретації "Змін" Чжоу» Zhouyi Chanjie Чжисюя (1599-1655).[2]

«Ї цзін» у західній культуріРедагувати

  • Французький єзуїт Йоахім Буве[en] (1656-1730) та інші послідовники течії на ім'я фігуризм бачили у трактаті найдавніший текст людства, який зберігся ще за часів до Великого Потопу.
  • Книга перемін згадується у романі Германа Гессе "Гра в бісер": Йозеф Кнехт, головний герой роману, хоче доповнити гру поняттями Книги перемін.
  • Книга перемін згадується у романі Віктора Пелевіна "Числа": головний герой роману гадає за допомогою Книги перемін.

ПерекладиРедагувати

  • (англ.) Джеймс Легг — The Yî King. // The Sacred books of China: the texts of Confucianism / translated by James Legge; v. 2 of 6. // The sacred books of the East / translated by various oriental scholars; and edited by F. Max Müller; v. 16 . — Oxford : Clarendon Press, 1882.
  • (нім.) Ріхард ВільгельмI Ging: das Buch der Wandlungen / aus dem Chinesischen verdeutscht und erläutert von Richard Wilhelm. — Düsseldorf: Diederichs, 1924.
  • (рос.) Юліан Шуцький — Шуцкий Ю.К. Китайская классическая «Книга перемен» / под ред. Н.И.Конрада. — Москва, 1960.

Дивіться такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Щуцкий Ю. К. Китайская классическая «Книга Перемен»: 2-е изд., испр. и доп. / под ред. А. И. Кобзева. — Москва: Восточная литература, 1997.
  2. [1], вказівка на Zhixu, Zhouyi Sishu Chanjie (A Chan Interpretation of the Zhou Changes and the Four Books), Beijing: Tuanjie chuban she, 1996.

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати