Клімаков Дмитро Ігорович

український футболіст

Дмитро Ігорович Клімаков (нар. 5 березня 1989, Харків)[1] — український футболіст, півзахисник вірменського клубу «Масіс».

Ф
Дмитро Клімаков
Особисті дані
Повне ім'я Дмитро Ігорович Клімаков
Народження 5 березня 1989(1989-03-05) (35 років)
  Харків, УРСР
Зріст 187 см
Вага 79 кг
Громадянство  Україна
Позиція півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб Вірменія Масіс
Номер 5
Юнацькі клуби
2003—2005
2005—2006
Україна Металіст (Харків)
Україна УФК (Харків)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2007 Україна Геліос-2 (амат.)
2008 Україна Геліос 12 ( 0)
2009 Україна Локомотив (Панютино) (амат.)
2010 Молдова Ністру (Атаки) 8 ( 0)
2010 Україна Таврія (Сімферополь) 0 (0)
2011 Україна Шахтар (Свердловськ) 9 (0)
2012 Україна Сталь (Дніпродзержинськ) 18 (0)
2013—2015 Україна Гірник-спорт 65 (4)
2016—2017 Україна Інгулець 28 (2)
2016—2017  Україна Інгулець-2 9 (1)
2017—2018 Україна Жемчужина 30 (0)
2018 Україна Металіст 1925 5 (0)
2019 Вірменія Арцах 9 (1)
2019 Вірменія Єреван 4 (0)
2020 — т. ч. Вірменія Масіс 0 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 25 березня 2020.

Біографія ред.

Вихованець харківського футболу. Перші тренери — Ігор Бік і Сергій Стародубцев.[1][2] У дорослому футболі починав грати в харківському «Геліосі». У 2010 році перейшов в «Ністру» (Отач). У вищому молдавському дивізіоні дебютував 10 квітня того ж року, вийшовши в основному складі у грі проти «Мілсамі».[3] Всього в чемпіонаті сусідньої країни провів 8 матчів, у яких відзначився двома жовтими картками та автоголом у грі з «Дачією».

Після повернення до України грав у дублі сімферопольської «Таврії», звідки перебрався в «Шахтар» (Свердловськ), а потім — у дніпродзержинську «Сталь».

Навесні 2013 року уклав контракт із друголіговим клубом «Гірник-спорт». У команді Ігоря Жабченко Клімаков грав в опорній зоні у парі з Артемом Прошенко, а після його уходу — з молодим Вадимом Новіковим.[4] За результатами сезону 2013/14 «Гірник-спорт» став переможцем другої ліги і завоював право виступати у першій лізі. Дебютний сезон у першому дивізіоні Клімаков починав основним опорним, але після зимової перерви на цій позиції частіше став з'являтися Марат Даудов.[5] 25 листопада 2015 року було оголошено про припинення співпраці між гравцем і «Гірником-спорт».[6]

4 січня 2016 року був офіційно повідомлено про перехід Дмитра до «Інгульця».[7]

У липні 2018 року підписав контракт з харківським «Металістом 1925».[2] У січні 2019 року припинив співпрацю з «жовто-синіми»,[8] провівши за харківський клуб загалом 5 матчів у першій лізі та один — у кубку України.[9]

Досягнення ред.

Примітки ред.

  1. а б Біографія (рос.). на офіційному сайті ФК «Сталь» (Дніпрдзержинськ). Архів оригіналу за 25 вересня 2015. Процитовано 12 червня 2016.
  2. а б «Металіст 1925» посилився шістьма новими футболістами!. metalist1925.com. Металіст 1925. Архів оригіналу за 25 вересня 2018. Процитовано 30 січня 2019.
  3. Протокол матчу «Ністру» — «Мілсамі» (рос.). МОЛДОВА.sports.md. 10 квітня 2010. Архів оригіналу за 16 червня 2016. Процитовано 12 червня 2016.
  4. Друга ліга. Підсумки сезону. Гірник-Спорт (рос.). Артур Валерко, Football.ua. 11 липня 2014. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 червня 2016.
  5. Пеша ліга. Підсумки сезону. Гірник-Спорт (рос.). Артур Валерко, Football.ua. 18 липня 2015. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 12 червня 2016.
  6. «Гірник-Спорт»: мінус вісім та декілька в розумі (рос.). Офіційний сайт ФК «Гірник-Спорт». 25 листопада 2015. Архів оригіналу за 6 вересня 2018. Процитовано 12 червня 2016.
  7. Дмитро Клімаков та Сергій Дячук — гравці ФК «Інгулець» (укр.). Офіційний сайт ФК «Інгулець». 4 січня 2016. Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 5 січня 2016.
  8. «Металіст 1925» дякує за співпрацю Дмитру Клімакову, Михайлу Мазуну та Назарію Шевченку. metalist1925.com. Металіст 1925. Архів оригіналу за 16 січня 2019. Процитовано 30 січня 2019.
  9. Футболіст Клімаков Дмитро. footpass.ffu.ua. Інформаційно-статистична база ФФУ. Архів оригіналу за 31 січня 2019. Процитовано 30 січня 2019.

Посилання ред.