Клепіков Олександр Сергійович
Олекса́ндр Сергі́йович Кле́піков (нар. 10 травня 1993, Сімферополь, Україна — пом. 5 квітня 2022, поблизу селищ Межиріч та Новоселівка, Пологівський район, Запорізька область, Україна) — український військовик, учасник російсько-української війни, активний учасник Революції гідності і кримського супротиву 2013—2014 років.
| Клепіков Олександр Сергійович | ||||
|---|---|---|---|---|
 Сержант | ||||
 | ||||
| Загальна інформація | ||||
| Народження |
10 травня 1993 Сімферополь, Україна | |||
| Смерть |
5 квітня 2022 (28 років) Поблизу селищ Межиріч та Новоселівка, Пологівський район, Запорізька область, Україна | |||
| Поховання | Лісове кладовище | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Alma Mater | Чорноморський національний університет імені Петра Могили | |||
| Псевдо | «Борян» | |||
| Військова служба | ||||
| Роки служби | 2014 — 2018, 2022 | |||
| Приналежність |
Україна | |||
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |||
| Рід військ |
 ГУР | |||
| Формування |
 10 ОЗСП | |||
| Війни / битви | ||||
| Нагороди та відзнаки | ||||
| ||||
Життєпис ред.
Народився 10 травня 1993 року в місті Сімферополь. Навчався у місцевій середній школі № 23, після її закінчення проходив навчання у технікумі інформаційних технологій. З дитинства захоплювався подорожами, історією і спортом, зокрема футболом, під час гри в який отримав свій майбутній позивний «Борян». Належав до ультрас сімферопольського футбольного клубу «Таврія»[1][2].
Впродовж життя в Криму був активним учасником проукраїнських рухів і різноманітних акцій, спрямованих на боротьбу проти «Руського блоку» та інших проросійських організацій півострова. В 2013 році, під час Революції гідності, був одним з лідерів руху і активно просував підписання «фанатського перемир'я». Активний учасник кримського супротиву 2013—2014 років, а також революційних подій на Майдані. Брав участь в акціях перед військовою частиною в Сімферополі та в Севастополі[3]. Згодом разом з родиною змушений був виїхати на материкову Україну[1].
Того ж 2014 року долучився до першого складу батальйону «Азов», разом з яким брав участь в операціях зі звільнення Маріуполя, першої і другої операцій в Широкино, боях за населені пункти Мар'їнка[1][2], Гранітне, Новий Світ, Водяне, Гнутове, Талаківка та Піски[4][5].
В 2014—2018 роках військовослужбовець 1-го окремого Феодосійського батальйону морської піхоти[1][2]. Учасник всіх навчань і заходів ВМСУ. Заступник командира розвідувального взводу, учасник боїв на сході України. Згодом отримав звання сержанта ГУР МО. Майстер-парашутист, мав більше 80 стрибків з різними парашутними системами[5].
Будучи гравцем та великим шанувальником регбі, разом з футбольними фанатами Миколаєва виступав за місцевий регбійний клуб «Корабел», займався бразильським джіу-джитсу[2]. В 2021 році закінчив Чорноморський національний університет імені Петра Могили за спеціальністю «Історія та археологія»[6]. Був суддею міжнародної асоціації стрільби з пістолета і часто судив змагання силових структур[7][5].
На початку 2022 року разом з побратимами займався питанням оборони Миколаєва. Під час повномасштабного вторгення Росії в Україну приймав участь в обороні міста, організовував роботу інженерних споруд[3][8]. Разом з підрозділами територіальної оборони брав участь у боях та диверсійних діях в області. В березні прибув до Києва, аби долучитися до оборони столиці[2]. Приймав участь в засадних і диверсійних діях в тилу ворога. В тому ж році боєць 10-го загону Головного управління розвідки Міністерства оборони України. Брав участь у виконанні завдань з доставки підкріплення, медикаментів, засобів зв'язку, озброєння та евакуації поранених з оточеної «Азовсталі»[1][3][4].
5 квітня 2022 року об 05:20 борт ВПС України Мі-8 з чотирьма офіцерами ГУР МО на борту вилетів на пошук і допомогу підбитому перед цим вертольоту. На підльоті до місця був також підбитий в правий бік[5]. Олександр Клепіков загинув між селами Межиріч та Новоселівка Пологівського району Запорізької області. Похований 27 липня 2023 року на Лісовому кладовищі в Києві[2][3].
Нагороди ред.
- Почесний знак «Захисник Маріуполя» (наказ Міністерства внутрішніх справ України від 25 листопада 2015 року № 2496 о/с);
- Відзнака президента України «За участь в антитерористичній операції»;
- Почесний нагрудний знак «За взірцевість у військовій службі» (наказ начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних сил України від 29 травня 2015 року № 318);
- Знак «За висадку десанту»;
- Почесна відзнака Миколаївської міської ради «За оборону Миколаєва» (посмертно, розпорядження Миколаївського міського голови № 226р від 26 вересня 2023 року);
- Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно, указ президента України від 24 серпня 2023 року № 516/2023).
Примітк ред.
- ↑ а б в г д Присяжнюк, Владислава; Діденко, Анастасія (11 грудня 2023). Загинув під час польоту на «Азовсталь»: історія кримчанина Олександра Клепікова. Суспільне. Процитовано 15 лютого 2024.
- ↑ а б в г д е Сержант Олександр Клепіков загинув під час польоту на «Азовсталь». Платформа пам'яті «Меморіал жертв війни». Процитовано 15 лютого 2024.
- ↑ а б в г Присяжнюк, Владислава (25 липня 2023). В Києві відбудеться прощання з військовослужбовцем з Криму Олександром Клепіковим. Суспільне. Процитовано 15 лютого 2024.
- ↑ а б З'явилася петиція про присвоєння звання Героя України учаснику вертолітних місій у заблокований Маріуполь Клепікову Олександру. Історична правда. 9 квітня 2024. Процитовано 9 квітня 2024.
- ↑ а б в г Олександр «Борян» Клепіков. Трибуна героїв. Архів оригіналу за 15 лютого 2024. Процитовано 15 лютого 2024.
- ↑ Вічна пам'ять випускнику ЧНУ імені Петра Могили, Захиснику України Олександру Клепікову. Чорноморський національний університет імені Петра Могили. 20 липня 2023. Процитовано 15 лютого 2024.
- ↑ Стало відомо про миколаївського бійця ГУР, який загинув, коли допомагав евакуювати поранених з «Азовсталі». Преступности.НЕТ. 20 липня 2023. Процитовано 15 лютого 2024.
- ↑ У Києві відбудеться прощання із загиблим військовим із Криму Олександром Клепіковим. Крым.Реалии. 25 липня 2023. Процитовано 15 лютого 2024.