Кленоварня

Кленоварня, також цукрова хижа (фр. cabane à sucre), будиночок для соку, цукрова хатина або цукрова каюта — вид напівкомерційного підприємства, в основному поширений в Східній Канаді і північній частині Нової Англії. Як випливає з назви, цукрові хатини — це маленькі споруди або групи будівель, де з деревного соку, зібраного з цукрових кленів, за допомогою кип'ятіння отримують кленовий сироп. Зазвичай такі будиночки будують прямісінько в кленових гаях, де одночасно вирощують дерева і збирають сік (на відміну від великих заводів масового виробництва, побудованих для цієї мети в XX столітті).

Історично кленоварні є продуктом індіанської та європейської винахідливості. Французький дослідник і колоніст П'єр Буше^[fr] записав спостереження за корінними народами, що роблять кленовий сироп, в своєму «l'histoire veritable et naturelle des moeurs et productions du pays de la Nouvelle-France, vulgairement dite le Canada» (1664). Виробництво кленового сиропу стало традицією, яку принесли у Нову Францію поселенці швейцарського і французького (нормандського) походження протягом XVII століття. Їх метою було виробництво сиропу для торгівлі або продажу, а також для особистого користування в холодні зимові місяці. Після британського завоювання 1763 року ця традиція поширилася в провінціях Онтаріо, Нью-Брансвік та Нова Шотландія, але в Квебеці залишалася переважно сімейною (нарівні з іншими патріархальними ремеслами).

Нині багато цукрових будиночків працюють в комерційних цілях, а також пропонують гостьові зали та заходи на свіжому повітрі, відкриті для широкої публіки в певні місяці. Багато з цих заходів включають катання на санях, екскурсії по території, а також поїдання кленових ірисок, приготованих у будиночку в присутності клієнта. Прийомні зали обслуговують великі групи, пропонуючи страви, приправлені кленовим сиропом. Ці страви включають шинку, бекон, сосиски, запечені боби, яєчню, свинячі шкварки і млинці. Є також такі фірмові страви, як домашні соління, домашній хліб, а також десерти, такі як цукровий пиріг і кленовий ірис на снігу^[1].

Більш завантажений період для цукрових хатин — з кінця жовтня по кінець квітня, коли кленовий сік стає доступним. Проте, при температурі нижче 0 градусів за Цельсієм практично неможливо витягти сік, і тому основна діяльність розгортається в період відтавання ранньою весною. Заходи зазвичай проводяться протягом двох перших тижнів квітня, і є щорічним святом весни і прологом до Великодня.

Галерея ред.

Гравюра Les sucres (Цукор), Едмонд-Джозеф Массікотт (1875—1929)
Цукрова хатина
Традиційна їжа, що подається в кленоварні
Куштування кленової іриски
Кленова гай в Мон-Сен-Грегуар

Примітки ред.

↑ Schwaner-Albright, Oliver (3 лютого 2009). In Quebec, Feasting and Staying Where Maple Syrup Is Made. Архів оригіналу за 18 Вересня 2021. Процитовано 18 Вересня 2021.

Посилання ред.

«Sugar house photos from the University of Vermont Library's Maple Research Collection» [Архівовано 18 Вересня 2021 у Wayback Machine.], Published February 10, 2010 University of Vermont, Bailey / Howe Library, Special Collections.

[1] Schwaner-Albright, Oliver (3 лютого 2009). In Quebec, Feasting and Staying Where Maple Syrup Is Made. Архів оригіналу за 18 Вересня 2021. Процитовано 18 Вересня 2021.

[1]