Клеман Дюваль
Клеман Дюваль (фр. Clément Duval 11 березня 1850[3][4] — 29 березня 1935) — французький анархіст. Його ідеї «індивідуального відшкодування» вплинули на формування ілегалізмів.
| Клеман Дюваль | |
|---|---|
| фр. Clément Duval | |
 | |
| Народився |
11 березня 1850[1][2][2] або 1844 Сарта, Пеї-де-ла-Луар, Метрополія Франції, Франція |
| Помер |
29 березня 1935 Нью-Йорк, Нью-Йорк, США |
| Країна |
.svg){kind=small} Франція |
| Діяльність | письменник, грабіжник, анархіст |
| Знання мов | французька |
| Учасник | французько-прусська війна |
| Magnum opus | Revolted |
Дюваль служив в п'ятому батальйоні піхоти під час франко-пруської війни, де отримав порарнення, а в лікарні заразився віспою. В результаті він провів в лікарні чотири роки, після чого, втративши можливість працювати, був змушений красти. Під час тюремного ув'язнення через крадіжку 80 франків, Дюваль приєднався до анархістської угруповання «Пантери Батіньоля»[5]. 25 жовтня 1886 року Дюваль увірвавя в особняк паризького вельможі, вкрав 15 000 франків і випадково підпалив будинок. Його спіймали через 2 тижні, при спробі збути крадене. Під час арешту Дювалю вдалося важко поранити поліцейського, який вижив.
Суд над Дювалем перетворився в справжню демонстрацію його прихильників і закінчився заворушеннями, під час яких конвойований від будівлі суду Дюваль кричав «Хай живе анархія!». Його засудили до гільйотинування, яке пізніше було замінено каторжними роботами на острові Диявола у Французькій Гвіані.
14 років Дюваль провів в ув'язненні, зробивши понад 20 спроб втечі, одна з яких в квітні 1901 року увінчалася успіхом. Дюваль дістався до Нью-Йорка[6], де дожив до 85 років. У 1929 році він написав книгу про роки свого ув'язнення під назвою «Revolte» («Заколот»).
Література ред.
- Clément Duval, Marianne Enckell, Moi Clément Duval: Bagnard et anarchiste, Éditions de l'Atelier, coll. «La part des hommes», 1991, ISBN 270822915X
- Thierry Lévy et Jean-Pierre Royer, Labori, un avocat.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #119101785 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Swartz A. Open Library — 2007.
- ↑ Ephéméride Anarchiste — 11 mars [Архівовано 3 Березня 2016 у Wayback Machine.](фр.)
- ↑ Die Erste Blütezeit der Anarchie: 1886—1894 — Страница 213 [Архівовано 8 Березня 2021 у Wayback Machine.](нім.)
- ↑ Handbuch zu Marcel Prousts «Auf der Suche nach der verlorenen Zeit» [Архівовано 8 Березня 2021 у Wayback Machine.], Reclam Verlag(нім.)
- ↑ Dictionnaire de l'anarchie [Архівовано 7 Березня 2021 у Wayback Machine.](фр.)