Вікіпедія

Клейто

Клейто (Клято, Кліто)
дав.-гр. Κλειτω
Міфологія давньогрецька міфологія
Місцевість Атлантида
Заняття Цариця Атлантиди
Згадки Платон "Діалоги"
Батько Евенорd
Мати Левкіппа
Чоловік Посейдон
Діти Атлант, Гадір, Амфієрей, Євемон, Мнесей, Автохтон, Єласип, Местор, Азаес, Діапреп
Атрибути Цариця Атлантиди

Клейто (дав.-гр. Κλειτω), у деяких перекладах Кліто або Клято — згідно Діалогам Платона Тімей і Критій, є дружиною Посейдона, дочкою Евенора і Левкіппи[1].

Інтерпретація ред.

“ У самому осередді стояв недоступний святий храм Клейте і Посейдона. Всю зовнішню поверхню храму, крім акротерієв, вони виклали сріблом, акротерии ж - золотом; всередині погляду був стелю зі слонової кістки, весь прикрашений золотом, сріблом і орихалком, а стіни, стовпи і підлоги суцільно були викладені орихалком ”

—Платон, Критій

«Критій» Платона[2] свідчить, що Посейдон отримав в дар від Зевса острів, а прибувши до нього зустрів  самотню дівчину-сирітку Клейто, він закохався в неї й  взяв її в дружини[3][4].

Облаштування житла ред.

Пагорб, на якому вони жили, Посейдон обгородив п'ятьма колами на рівній відстані один від одного, що складаються з двох земляних валів і трьох водяних ровів. Далі морський бог створив два джерела: один з теплою, інший з холодною водою, забезпечивши острів багатою рослинністю. Клейто вважають першою царицею Атлантиди. Бахофен, посилаючись на це припускав, що спочатку на острові міг існувати матріархат.

Діти ред.

Посейдон і Клейто п'ять разів народили близнюків чоловічої статі. Першою парою близнюків були Атлант і Гадір, однак саме Атлант[5] названий старшим і йому від батька і матері дістається в управління острів, який буде названий його ім'ям [6]. Іншими парами близнюків були Амфієрей — Євемон, Мнесей — Автохтон, Еласип — Местор й Азаес — Діапреп[7].

Примітки ред.

  1. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 8 Січня 2017. Процитовано 7 Січня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 18 Квітня 2021. Процитовано 30 Березня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. ↑ Диодор Сицилийский. Историческая библиотека IV 27, 5; Гераклит-аллегорист. О невероятном 4
  4. ↑ Камп, 2013.
  5. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 9 Березня 2019. Процитовано 30 Березня 2022.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. ↑ Жиров, 2013.
  7. ↑ Кузьмін, 2002.

Джерела ред.

  1. Е. Г. Рабинович. Мерное бремя // Ноосфера и художественное творчество. — Наука, 1991. — С. 139-153.
  2. Леон Спрэг де Камп. Глава 1: Предание об Атлантиде // Потерянные континенты. — Litres, 2013. — ISBN 5457029123.
  3. Н.Ф. Жиров. Глава 1: Предание Платона об Атлантиде // Атлантида. — Рипол Классик, 2013. — ISBN 5458544684.
  4. Юрий Георгиевич Глотов, Валентин Алексеевич Семченко. Стр. 7 // Популярная морская энциклопедия. — Трансп, 1997. — ISBN 5277020098.
  5. Игорь Кузьмин. Двухтысячелетняя пропасть // Открытая Атлантида?. — ОЛМА Медиа Групп, 2002. — ISBN 5765416276.
  Це незавершена стаття з міфології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Клейто&oldid=35040221