Відкрити головне меню

Класифіка́ція нафт — у світі існують різні хімічні, генетичні, промислові та товарні класифікації нафт, які знайшли своє відображення у відповідних нормативних документах. В основу технологічної класифікації нафт покладено вміст сірки в нафтах і світлих нафтопродуктах, вихід фракцій, що википають при температурах до 350°С, потенційний вміст та індекс в'язкості базових мастил і вміст парафіну.

Зміст

Загальна характеристикаРедагувати

Класифікація нафт — розподіл нафт на класи, типи, групи і види.

За складом дистилятної частини нафти ділять на п'ять класів: метанова, метано-нафтенова, нафтенова, метано-нафтено-ароматична і нафтено-ароматична.

За вмістом сірки нафту ділять на малосірчисту (до 0,5 %), сірчисту (0,5-2 %) і високосірчисту (понад 2 %).

За вмістом фракцій, що википають при перегонці до температури 350°С, її ділять на типи: Т1 (понад 45 %), Т2 (30-45 %), Т3 (менше 30 %).

За вмістом базових мастил нафти ділять на чотири групи: М1 (понад 25 %), М2 (20-25 %), М3 (15-20 %) і М4 (менше 15 %).

За вмістом твердих парафінів її ділять на три види: П1 (менше 1,5 %), П2 (1,5-6 %), П3 (понад 6 %).

За вмістом смол і асфальтенів нафту ділять на малосмолисту (до 10 %), смолисту (10-20 %) і високосмолисту (понад 20 %).

У практиці застосовується умовний поділ нафти на легку, середню і важку відповідно до густини до 850, 850—950 і понад 950 кг/м3.

Класифікація нафт за вмістом сірч\ки, парафіну, асфальтенів, виходом фракцій, дистилятних і залишкових олив, в'язкістю і густиною
За вмістом загальної сірки нафти поділяють на три класи: В залежності від виходу фракцій, що википають при температурах до 350ºС нафти поділяються на три типи: За сумарним вмістом дистилятних і залишкових олив — на чотири групи: За величиною індексу в'язкості олив є 2 підгрупи нафт: За вмістом парафіну — три види: За вмістом смол і асфальтенів нафту поділяють на: Залежно від густини при 20ºС нафти поділяють на три групи:
І — малосірчисті (до 0,5 %); Т1 — не менше 45 %; М1 — не менше 25 % в перерахунку на нафту; И1 (>85) та П1 — не більше 1,5 %; малосмолисту (до 10 %), 1 — легкі (до 850 кг/м3);
ІІ — сірчисті (0,51—2,0 %); Т2 — (30—44,9 %); М2 — (15—25 %) в перерахунку на нафту і не менше 45 % в перерахунку на мазут; И2 (40—85). П2 — (1,51—6,0 %); 2 — середні (850—890 кг/м3); смолисту (10—20 %)
ІІІ — високосірчисті (понад 2,0 %). Т3 — менше 30 %. М3 — відповідно 15—25 % і 30—45 %;\ П3 — понад 6 %. 3 — важкі (понад 890 кг/м3). високосмолисту (понад 20 %).
М4 — менше 15 % в перерахунку на нафту.

За видом нетрадиційних колекторів: shale oil- сланцева нафта, Oil sands — нафтоносні піски, Tight oil — нафта щільних колекторів.

У нафтовій промисловості, найчастіше застосовується класифікація нафти за місцем видобутку, густиною та вмістом сірки. Нафти із певних джерел та із встановленим хімічним складом поділяються на марки або сорти, найвідомішими серед яких є три елітні сорти (також маркерні):

У той час як загалом виділяється близько 160 марок нафти, що підлягають міжнародній торгівлі[1], три вказані вище сорти використовуються як головні покажчики світових цін на нафту.

Окремі різновиди нафтРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати