Кладка (переправа)

Кладка, діал. глиця, помостина — дошка або колода, стовбур дерева, покладені через річку, струмок, болото для переходу[1][2][3].

На кладці через болотисту ділянку.
Переправа через повалені дерева — кладка на гірській річці. Кавказ.

У культуріРедагувати

В українських народних віруваннях кладка (і міст взагалі) символізує перехід у світ мертвих: вважалося, що між небом і землею лежить глибока прірва, через яку перекинута вузька, як нитка, кладка. На ніч клали в піч поліно, грудку солі та ставили горщик з водою, що мало символізувати перехід душі на небо (на випадок наглої смерті). На Коростенщині казали: «Поліно в піч покласти треба, бо на тім світі буде через пекло кладочка»[4].

У художній літературіРедагувати

Ой, у полю річка, Через річку кладка (Степан Руданський, Тв., 1956, 90);

Ріка шуміла під кладкою, мов скажена (Іван Франко, II, 1950, 34);

Прозорий струмок перетинав стежку, і через нього було перекинуто кладку з сухої деревини (Олесь Донченко, IV, 1957, 39);

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Кладка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Глиця // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Помостина // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  4. Кладка // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1959. — Т. 3, кн. V : Літери К — Ком. — С. 648-650. — 1000 екз.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати