Відкрити головне меню

ЗАТ «Київський пивзавод № 1» — колишнє підприємство харчової промисловості України, що працювало у галузі броварства. Розташовувалося у Голосіївському районі Києва поблизу Деміївської площі. Фактично припинило випуск продукції 2003 року, восени 2009 року визнане банкрутом.

ЗАТ «Київський пивзавод № 1»
Логотип Київського пивзаводу № 1
Логотип Київського пивзаводу № 1
Місцезнаходження Київ, Україна Україна
Рік заснування 1881
Рік закриття 2003 [1]
Виробнича потужність 1,0 млн дал. (2000)
Адреса Голосіївський просп., 8
м.Київ, Україна
Київський пивзавод № 1, сучасний вигляд (листопад 2009 року).

Зміст

ІсторіяРедагувати

Створення броварні пов'язують з ім'ям німецького підприємця Карла Генриха Шульца, який фінансував будівництво у Києві броварень, що 1886 року року були об'єднані під назвою Пивзавод Карла Шульца. Роком започаткування ж безпосередньо Пивзаводу № 1 прийнято вважати 1881.

Однак коріння цього підприємства сягають більш давніх часів. Віталій Ковалинський на підставі архівних документів виявив, що пивоварня тут існувала вже 1823 року, а ймовірно, могла виникнути ще близько 1811 року[2].

Дата 1823 рік відома у зв'язку із купівлею у березні 1823 року полковником Йосипом Понятовським у Филипа Касселя за 10 тисяч рублів садиби із будинком та пивоварним заводом. Перша ж дата пов'язана із купцем Кірпічніковим, який фігурував як власник садиби у документах 1809 року. Після смерті купця 1811 року до 1812 року садиба належала його синам, а згодом ще деківлька разів змінювала власника. Коли 1839 року опитували деміївських селян, вони показали, що «...скільки пам'ятають та чули від старих людей, завод цей завжди був у володінні різних осіб...» - тож є підстави вважати, що пивоварня справді могла функціонувати вже у 1809-1811 роках.

Шульци володіли броварнею із 1865 року, коли Йоган-Генріх Шульц, батько Карла-Генріха, орендував завод і суттєво переобладнавши, запустив із 1 серпня 1866 року.

Карал-Генріх Шульц залишався власником заводу до грудня 1914 року, коли підприємство було секвестроване - оскільки Шульц був німцем, то усім німцям у зв'язку ізв ійною було заборонено користуватись своєю власністю. У червні 1915 року завод перейшов в управління до швейцарського громадянина Вюрглера та міщанина Романенкова. Потім заводолм керував керіник цукрово-рафінадного заводу Журик, зрештою завод перейшов у розпорядження Києво-Подільського управління землеробства та державного майна.

Оскільки на час війни діяв «сухий закон», завод виготовляв безалкогольні напої.

З приходом радянської влади підприємство було націоналізоване та отримало «номерну» назву «Київський пивзавод № 1» (у цей же період назву «Київський пивзавод № 2» було надано Пивзаводу на Подолі, а «Київським пивзаводом № 3» стало збудоване 1980 року підприємство, наразі відоме як ЗАТ «Оболонь»). У період НЕПу перебувало у оренді М.Цукерманом. Пивозавод єдиний серед пивоварних заводів міста безперервно працював, навіть за часів німецької окупації. Входило до Київського пивоб'єднання Укрпивопрому. 1990 року усі пивоварні заводи Києва були переведені на орендну форму власності, пивзавод № 1 став обокремленою майновою одиницею колективного орендного підприємства «Оболонь». 1993 року пивзавод було приватизовано зі створенням акціонерного товариства.

За радянських часів саме 1-й пивзавод постачав пиво для вищого керівництва УРСР та СРСР[3].

2000 року контроль над підриємством отримали структури фінансово-промислової групи System Capital Management українського мільярдера Ріната Ахметова і з часом воно увійшло до очолюваної донецьким «Сарматом» пивоварної групи компаній.

2003 року власники пивзаводу прийняли рішення про зупинку виробництва та продаж підприємства, при цьому головною цінністю цього активу визнавалася зайнята пивзаводом земельна ділянка площею 3,4 га у Києві. Останню варку пива було проведено 27 вересня 2003 року[4]. Покупця знайти не вдалося і 2007 року права власності на пивзавод були передані від пивоварної групи «Сармат» до іншого підрозділу SCM — компанії «Еста Холдинг», чиєю спеціалізацією є операції з нерухомістю та реалізація будівельних проектів.

Формальним завершенням історії Київського пивзаводу № 1 стало рішення Господарського суду м. Києва, яким 12 жовтня 2009 року підприємство було визнане банкрутом.

Торговельна марка «Шульц»Редагувати

Після приватизації пивзаводу у 1990-х на ньому було започатковано випуск пива під торговельною маркою «Шульц», впровадження якої мало на меті підкреслити давність пивоварних традицій підприємства та його зв'язок з німецьким засновником.

Пізніше ця торговельна марка почала використовуватися франчайзинговою компанією «Генрих Шульц», яка у рекламних матеріалах також визначає себе продовжувачем традицій засновника Київського пивзаводу та займається створенням мережі ресторанів-броварень на теренах України, Росії та Узбекистану.

Продукція (1918-2003)Редагувати

  • «Російське», «Кабінетне», «Мартовське» (1918)
  • «Чешское», «Світле №1», «Пільзенське», «Екстра», «Київське» (1930-і)
  • «Киевское», «Московське», «Славянское» (1980-і)
  • «Бровар», «Голосіївське» (світлі), «Деміївське» (темне) (1990-і)
  • «Бровар», «Скіф», «Шульц», «Козак», «Лицар», «Козацьке», «Вертеп» (1990-2000-і)

ПриміткиРедагувати

  1. Рік фактичного припинення виробництва продукції. Судове рішення про банкрутство підприємства прийняте у 2009.
  2. Віталій Ковалинський. Київські мініатюри. Т. 3.// Київське пиво. Київ, Купола, 2004, с.55-57
  3. Віталій Ковалинський. Київські мініатюри. Т. 3.// Київське пиво. Київ, Купола, 2004, с.79
  4. Віталій Ковалинський. Київські мініатюри. Т. 3.// Київське пиво. Київ, Купола, 2004, с.80

ПосиланняРедагувати