Київська районна електростанція
Станція теплопостачання № 2 (СТ-2, раніше ТЕЦ-2 або КРЕС) — найстаріша електростанція Києва, одна з перших теплоелектроцентралей в Україні, введена в експлуатацію 1 травня 1930 року. Обслуговує Подільський та Оболонський райони в управлінні муніципального комунального підприємства Київтеплоенерго[2]. Станом на січень 2016 року станція обслуговувала 1262 споживача, зокрема 62 житлові будинки, 18 лікувальних закладів, 33 дитячі садки, 27 шкіл і 557 відомчих будівель[3].
| Станція теплопостачання № 2 | |
|---|---|
| Прізвисько | Київська районна електростанція |
|
| |
|
50°28′48″ пн. ш. 30°30′50″ сх. д. / 50.48006111113888750° пн. ш. 30.51406111113888997° сх. д.Координати: 50°28′48″ пн. ш. 30°30′50″ сх. д. / 50.48006111113888750° пн. ш. 30.51406111113888997° сх. д. | |
| Статус | пам'ятка архітектури та містобудування (охоронний номер № 83) |
| Статус спадщини | пам’ятка архітектури, пам'ятка культурної спадщини України і пам'ятка архітектури місцевого значення України |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | Київ[1] |
| Архітектурний стиль | конструктивізм |
| Будівництво | 1926 — 1 травня 1930 |
| Оператор | Київтеплоенерго |
| Адреса | вулиця Електриків, 15-17 |
 | |
 Київська районна електростанція у Вікісховищі | |
Станція є однією з найперших значних промислових споруд Києва в ХХ столітті у стилі конструктивізму. Важливе джерело теплопостачання міста[4].
Рішенням виконавчого комітету Київської міськради народних депутатів № 49 від 21 січня 1986 року станція внесена до обліку пам'яток містобудування й архітектури місцевого значення[4].
Історія ред.
Електростанція була закладена 26 серпня 1926 року на Рибальському півострові. Будівництво велось під керівництвом головного інженера Б. Доманського, його помічника М. Оберучева та архітектора М. Паруснікова[5].
Перший турбогенератор запустили 1 травня 1930 року, другий — у квітні 1933 року. Перший турбогенератор, виготовлений німецькою компанією Броун-Бовері, мав потужність 11 300 кВт. Другий, потужністю 10 000 кВт, виготовив ленінградський завод «Електросила». Було встановлено чотири французьких котли (на тиск 30 атмосфер).
1935 року здали в експлуатацію третю турбіну на 25 000 кВт.
З початком німецько-радянської війни устаткування електростанції евакуювали. Після відновлення в Києві радянської влади станція відновила свою роботу. 1949 року потужність електростанції досягла 81 000 кВт. У 1960—1961 роках на станції було встановлено теплофікаційне обладнання.
КРЕС спочатку працювала на пиловугільному паливі. Згодом її переобладнали на використання газу і мазуту[4].
Архітектура ред.
КРЕС зведена на насипній основі, укріпленій палями. Композиція — асиметрична. П'ятиповерхова цегляна будівля технічних служб обладнана розподільчим устаткуванням, щитом керування, ліфтом і тримаршовими сходами. До неї примикають турбінна зала й короткий адміністративний корпус.
Робочі сходи турбінної зали акцентовані еркерами на головному фасаді.
Архітектура вирішена в стилі конструктивізму (функціоналізму).
Фасад котельні розчленований великими вітражами. Первісний вигляд ансамблю істотно змінився через реконструкції та добудови. Найкраще зберігся головний фасад першої черги, однак і тут замінені вітражі еркерів турбінної зали. У котельні від первісного вигляду збереглися лише деталі на західному фасаді[4][6].
Примітки ред.
- ↑ Wiki Loves Monuments monuments database — 2023.
- ↑ Про реконструкцію станції теплопостачання СТ-2 КП "КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО" зі встановленням у комірках котлів N 5 і N 6 нових водогрійних котлів потужністю 100 Гкал/год, пров. Електриків, 17 (PDF). kyivcity.gov.ua (укр.). Київська міська державна адміністрація. 12 жовтня 2021. Процитовано 19 березня 2023.
- ↑ Поломку на станції теплопостачання №2 у Києві усунено, жителі отримують тепло в повному обсязі. interfax.com.ua (укр.). Інформаційне агентство "Інтерфакс-Україна". 13 січня 2016. Архів оригіналу за 14 жовтня 2021. Процитовано 19 березня 2023.
- ↑ а б в г Київська районна електростанція, 1999, с. 43.
- ↑ Київ: провідник, 1930, с. 632—633.
- ↑ Авангардні маршрути, 2012, с. 32.
Джерела ред.
- Федір Ернст. Київ: провідник. — К. : НКО-УСРР — ВУАН, 1930. — С. 632—635.
- Ладан Т. та інші. Київ: авангардні маршрути. — К., 2012. — С. 32.
- Проценко Борис. Київська районна електростанція // Звід пам'яток історії та культури України: Київ А — Л / П. Тронько та ін. — К., 1999. — Т. 1. Ч. 1. — С. 43.