Вулиця Електриків (Київ)

вулиця в Оболонському та Подільському районах міста Києва

Ву́лиця Еле́ктриків — вулиця в Оболонському та Подільському районах міста Києва. Пролягає від Рибальського мосту до Заводської вулиці.

Вулиця Електриків
Київ
Парк моряків, корабель-меморіал монітор «Железняков»
Місцевість Рибальський острів
Район Оболонський, Подільський
Колишні назви
Нова
Загальні відомості
Протяжність 4,24 км
Координати початку 50°28′41″ пн. ш. 30°29′51″ сх. д. / 50.478278° пн. ш. 30.497528° сх. д. / 50.478278; 30.497528Координати: 50°28′41″ пн. ш. 30°29′51″ сх. д. / 50.478278° пн. ш. 30.497528° сх. д. / 50.478278; 30.497528
Координати кінця 50°28′28″ пн. ш. 30°31′38″ сх. д. / 50.474639° пн. ш. 30.527417° сх. д. / 50.474639; 30.527417
Поштові індекси 04176, 04071
Транспорт
Найближчі станції метро Kiev Metro Second Line logo.svg «Почайна»,
Kiev Metro Second Line logo.svg «Тараса Шевченка»
Автобуси А 53, 88
Найближчі залізничні станції Почайна, з. п. Оболонь
Рух двосторонній
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Поштові відділення № 176
Зовнішні посилання
Код у реєстрі 10498
У проєкті OpenStreetMap r530435
Мапа
CMNS: Вулиця Електриків у Вікісховищі

Прилучаються провулок Електриків та проїзд без назви до Набережно-Рибальської дороги.

ІсторіяРедагувати

Вулиця виникла у 50-ті роки XX століття під назвою Нова. Сучасна назва — з 1955 року[1]. До 1980-х років пролягала до Набережно-Лугової вулиці.

ЗабудоваРедагувати

Вулиця Електриків — єдина вулиця на Рибальському острові. Переважає промислова забудова — приміщення заводів «Кузня на Рибальському» (раніше — «Ленінська кузня») та «Ремдізель», ТЕЦ-2, будівлі залізничної станції Почайна. Житлова забудова складається з невеликого житлового масиву в центрі Рибальського острова — гуртожитки та будинки працівників заводу «Кузня на Рибальському». Переважають дво-, три-, чотири- та п'ятиповерхові будинки.

Пам'яткою архітектури є будинок № 11 — Київська районна електростанція, зведена у 1930-ті роки, у стилі конструктивізм. Головний інженер будівництва — Б. Даманський, помічник — М. Оберучев, архітектор першої черги станції — М. Парусников.

Установи та закладиРедагувати

Пам'ятники та меморіальні дошкиРедагувати

ЗображенняРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 5 липня 1955 року № 857 «Про перейменування вулиць м. Києва», ч. 1, ч. 2. // Державний архів м. Києва, ф. Р-1, оп. 4, спр. 796, арк. 123–149. Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013. Архівовано з першоджерела 2 квітня 2013.

ДжерелаРедагувати