Кит сірий

вид ссавців

Сірий кит[1] (Eschrichtius robustus) — морський ссавець родини Eschrichtiidae. Етимологія: дан. Daniel Fredericht Eschricht — данський зоолог з Копенгагена. Окрім єдиного сучасного виду, знайдено також один викопний вид — Eschrichtius akishimaensis.

Сірий кит
Період існування: пізній плейстоценнаш час
Gray whale.jpg
Gray whale size.svg
Розміри порівняно з людиною
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Ряд: Парнокопитні (Artiodactyla)
Інфраряд: Китоподібні (Cetacea)
Родина: Смугачеві (Balaenopteridae)
Рід: Eschrichtius
Gray, 1864
Вид:
Сірий кит (E. robustus)
Біноміальна назва
Eschrichtius robustus
Cypron-Range Eschrichtius robustus.svg
Ареал сірого кита

ПоширенняРедагувати

Країни поширення: Канада, Мексика, Російська Федерація, Сполучені Штати Америки. Є дві основні території проживання сірого кита; одна — уздовж східного узбережжя Тихого океану від Каліфорнії до Берингового і Чукотського морів, а інша — в західній частині Тихого океану від Південної Кореї до Охотського моря. Сірий кит колись жив також в Атлантичному океані, але вимер тут в кінці 17-го — на початку 18-го століття.

ОписРедагувати

Довжина самців: 11,9–14,3 м, самиць: 12,8–15,2 м; вага самців: 16 тонн, вага вагітних самиць: 31–34 тонн. Забарвлення темно-сіре й тіло покрите характерними сіро-білими візерунками, шрамами від паразитів. Спинний плавник відсутній. Є дві глибокі борозенки на горлі, які дозволяють розширити рот при годуванні, і китові вуса кремово-білого кольору, які використовуються для фільтрації їжі. Самиці, як правило, більші, ніж самці, але в іншому обидві статі подібні за зовнішнім виглядом.

Спосіб життя і живленняРедагувати

Цей кит, як правило, живе в прибережних водах не глибше, ніж на 100 метрів. На жаль, через його звичку триматися уздовж берега, він є легкою здобиччю для китобоїв. Живиться переважно донними ракоподібними. У Східній частині Тихого океану тварини щорічно мігрують від арктичних місць годівлі до місць розмноження в мексиканських водах, долаючи до 20400 кілометрів. Так само мігрують тварини у західній частині Тихого океану. Косатка є єдиним крім людини хижаком для сірого кита.

ВідтворенняРедагувати

Сексуальна активність може статися в будь-який час року, але, як правило, зосереджена на півдні міграції. Після вагітності тривалістю близько 13 місяців народжується одне дитинча до 4,6 м в довжину. Маля вигодовується протягом семи місяців. Тривалість життя 50–70 років.

ЗагрозиРедагувати

Основною загрозою цьому виду було полювання. Діяльність перших китобоїв було принаймні фактором, що сприяв зникненню сірих китів у Атлантичному океані, а масштабна надмірна експлуатація в 19-м і 20-м століттях майже знищили цілий вид. Хоча полювання тепер заборонене невелика квота дозволяється корінним мисливцям. Доставка і промислова діяльність в прибережних міграційних шляхах збільшує ризик зіткнень з судами, заплутування в рибальських мережах і забруднення довкілля. Крім того є проблема деградації довкілля в результаті буріння і драгування.

ОхоронаРедагувати

У 1946 році Міжнародна китобійна комісія (IWC) захистила законом сірих китів від комерційного полювання. У східній частині Тихого океану це вилилось у помітне збільшення чисельності населення від межі вимирання до приблизно 21 000 особин сьогодні (2002 р.). Проте, в західній частині Тихого океану населення, що мігрує уздовж східного узбережжя Росії залишається дуже малим, і знаходиться в критичному стані. Спостереження за китами, особливо в південній частині Каліфорнії і в Мексиці, перетворилося на надзвичайно популярний туристичний атракціон, забезпечуючи додаткову цінність для збереження цих тварин.

ПриміткиРедагувати

  1. Маркевич, О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник. Номенклатура. — Київ : Наук. думка, 1983. — С. 240.

ДжерелаРедагувати