Кирка
Ки́рка[1][2] — ручне знаряддя у вигляді загостреного з одного кінця молотка або стрижня для подрібнення, розколювання твердих порід, льоду тощо.
Слово «кирка» походить або від тур. kürek («лопата», «совок», «весло»), або від грец. κερκίς («човник», «великогомілкова кістка»)[3].
РізновидиРедагувати
- Кайло — двобічна кирка для кам'яного вугілля.
- Кирка-мотика — двобічна кирка, один дзьоб якої чотиригранний, другий має форму лопаточки (мотики). Уживається для робіт на ґрунті.
- Обушок — однобічна кирка
- Оскард, дзьобань — молоток для карбування жорен.
Техніка безпеки при роботі з киркоюРедагувати
При недбалому ставленні або промаху киркою можна завдати надзвичайно небезпечного удару. Через досить значну масу кирки, її вістря може розтрощити кістку, завдати значних тілесних ушкоджень.
Бойове використовуванняРедагувати
Кирка може слугувати зброєю. Варіант створений спеціально для військових цілей називається клевець.
Цікаві фактиРедагувати
Тіло Густава Кара , колишнього баварського держкомісара, що розігнав Пивний путч 1923 року[4] знайдено в лісі поблизу Мюнхена, його зарубали до смерті, ймовірно, кирками.
Див. такожРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ Кирка // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ КИРКА – Академічний тлумачний словник української мови. sum.in.ua. Процитовано 2019-06-15.
- ↑ Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці. — 572 с.
- ↑ Spielvogel (1996) pp. 78-79.
ЛітератураРедагувати
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кирка |
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.
- Spielvogel, Jackson J. Hitler and Nazi Germany: A History. New York: Prentice Hall, 1996. ISBN 0-13-189877-9.
|
Це незавершена стаття про інструмент, прилад або пристрій. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |