Вікіпедія

Карабиць Кирило Іванович

(Перенаправлено з Кирило Карабиць)
У Вікіпедії є статті про інших людей із таким прізвищем: Карабиць.

Кири́ло Іва́нович Кара́биць (нар. 26 грудня 1976) — український диригент, син українського композитора Івана Карабиця.

Кирило Карабиць
Зображення
Зображення
Основна інформація
Дата народження 26 грудня 1976(1976-12-26) (47 років)
Місце народження Київ
Роки активності 1995 — дотепер
Громадянство Україна Україна
Професія диригент
Освіта КССМШ ім. Лисенка
Київська консерваторія
Жанр класична музика
Колективи Борнмутський симфонічний оркестр
Нагороди
офіцер Ордену Британської імперії
kirillkarabits.com
CMNS: Файли у Вікісховищі

Життєпис ред.

Народився у Києві.

Навчання ред.

Закінчив Київську середню спеціалізовану музичну школу імені М. В. Лисенка, потім — Київську консерваторію, клас професорів Романа Кофмана (оперно-симфонічне диригування) та Левка Венедиктова (хорове диригування).
У 1995 та 1996 стажувався у літній академії Баха в Штутгарті.

Закінчив Віденську академію музики (1998—2002).

У роки навчання знайшов в архіві Берлінської співочої академії ноти опери Телемана "Pastorelle en Musique" та Пристрастей за Йоганнесом К. Ф. Е. Баха, які вважалися втраченими.

Творчий шлях ред.

1995 року дебютував як диригент з Національним ансамблем солістів «Київська Камерата», де працював чотири роки.

У 1998–2000 роках працював з Будапештським фестивальним оркестром[en], у 2002–2005 роках — з філармонічним оркестром Французького радіо.

Упродовж 2005–2007 років був головним запрошеним диригентом Страсбурзького філармонічного оркестру[en].

З 2007 (формально з 2008) року був 13-им Головним Диригентом симфонічного оркестру в Борнмуті (Борнмутський симфонічний оркестр). Під керівництвом Кирила Карабиця оркестр здобув звання «Найулюбленішого оркестру світу».[1]

Кирило Карабиць дебютував у Північній Америці під керівництвом [[Houston Syhttps://en.wikipedia.org/wiki/Houston [Архівовано 24 березня 2022 у Wayback Machine.] Symphony|Х'юстонського симфонічного оркестру]] в березні 2009 року, після чого регулярно працює у США з оркестрами Філадельфії, Клівленда, Лос Анджелеса та іншими.

У вересні 2014 році став художнім керівником «I, CULTURE Orchestra» (ICO)[2][3]

З 2005 року працював диригентом постановником у театрах: Глайндборнський фестиваль, Opera du Rhin[en], Великий театр Женеви, Deutsche Oper Berlin[en], Opernhaus Stuttgart[en], Opera de Lyon[en], Цюрихський оперний театр

2012 року дебютував у Большому театрі Москви з оперою «Євгеній Онєгін»[4], влітку 2013 там же ставив "Богему"[5].

Із 2016 року Кирило Карабиць став новим музичним директором і шеф-диригентом Німецького національного театру[de] і Державної капели у німецькому місті Ваймар.[6][7]

  «Мій перший концерт-відкриття як головного диригента і музичного директора Німецького національного театру і Державної капели почнеться з симфонічної поеми Ліста, який проживав у Ваймарі, „Мазепа“. Цим я хочу зробити акцент на українській темі, котра точно буде в моїх майбутніх програмах. … Культурна політика має бути на першому плані. Культура нас робить українцями, не політика. … Інвестувати треба саме в культуру.»[1]  

З Веймарською капелою Карабиць здійснив перші в історії оркестру гастролі до США, зробив записи невідомих творів Ліста (в тому числі першій запис опери Сарданапало, що була реконструйована англійським музикознавцем Девідом Тріпеттом) разом з компанією "Audite"[en].

У 2017 році Кирило Карабиць виступав у Москві з Російським національним оркестром, програма концерту включала твори українських композиторів М. Лисенка, В. Сільвестрова та Б. Лятошинського[8], а в грудні 2019 року виступив разом з оркестром Михайла Плєтньова, єдиного російського музиканта, який не підписав лист на підтримку анексії Криму.[9]

Кирило Карабиць 30 грудня 2020 року керував прем’єрою віднайдених симфоній Максима Березовського у виконанні Національного камерного ансамблю Kyiv Soloists, National chamber ensemble. Концерт «Березовський-275» відбувся в Андріївській церкві й через пандемію коронавірусу транслювався онлайн[10].

У травні 2021 року на Дні Європи у Києві представив віднайдений балет Федора Якименка «На берегах Дніпра», який сам віднайшов у Паризькому муніципальному архіві. Для прем'єри під диригуванням Кирила Карабиця спеціально був зібраний великий симфонічний оркестр у складі «Київських солістів» та Національного президентського оркестру України[11].

Виконання російської музики після 2014 року ред.

Попри розв'язану Росією агресію проти України, Кирило Карабиць продовжує виконувати музику російських авторів, що викликає критику з боку українських музикантів[12]. Так, першим масштабним творчим по розв'язанні Росією війни проти України став запис циклу симфоній С.Прокоф'єва силами Борнмутського оркестру[13]. Резонансну критику з боку братів Капранових викликало рішення К.Карабиця виконати твори російських авторів на концерті 24 серпня 2016 року з нагоди 25-ї річниці Незалежності України[14].

Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну (2022), що спонукала багатьох митців до "кенселінгу" російської культури, К.Карабиць продовжує виконувати в країнах Європи твори П.Чайковського[15], С.Рахманінова[16][17] та інших російських авторів[18].

Оркестри ред.

 
Кирило Карабиць на концерті у Львівській опері, 30 червня 2015 року
  • Берлінський симфонічний оркестр,
  • оркестр Франкфуртського радіо,
  • Філармонічний оркестр міста Токіо (Японія),
  • оркестр Сіднейської філармонії (Австралія),
  • Національний симфонічний оркестр Бразилії у місті Сан-Паоло,
  • Ліонський симфонічний оркестр (Франція),
  • симфонічний оркестр міста Ставангер (Норвегія),
  • «Молода Німецька Філармонія»,
  • філармонічний оркестр міста Тампере (Фінляндія),
  • Гайдн-Оркестр міста Больцано (Італія), оркестр міста Люцерн (Швейцарія),
  • оркестр Латвійської філармонії
  • інші.

Постановник ред.

у сезоні 2007/2008 — постановки в оперних театрах Женеви, Страсбургу, Нансі (Франція).

у 2008 році — постановка опери «Євгеній Онєгін» на Глайндборнському фестивалі (Англія) за участю Лондонського Філармонічного Оркестру.


Відзнаки ред.

  • Нагороджений призом Данської асоціації диригентів на міжнародному конкурсі молодих диригентів ім. Миколи Малька (1998),
  • має відзнаку Австрійської спілки Альберта Швейцера (Відень, 1998),
  • приз «Європейської фундації» під патронатом принца Генрика Датського як молодому диригенту (Брюссель, 1998),
  • має відзнаку почесного громадянина штату Оклахома (США),
  • лауреат Міжнародного конкурсу диригентів «Mario Gusella» (Італія),
  • Королівським філармонічним товариством визнаний найкращим диригентом 2012 року (Велика Британія).
  • Український диригент Кирило Карабиць отримав музичну нагороду Королівського Музичного Товариства, найпрестижнішу нагороду класичної музики у Великій Британії.[19]
  • 6 жовтня 2014 року знаний вебпортал Bachtrack за результатами он-лайн голосування оголосив Борнмутський симфонічний оркестр під керівництвом Кирила Карабиця «Найулюбленішим оркестром світу 2014» (англ. World’s Favourite Orchestra 2014). Також, до двадцятки найрейтинговіших оркестрів світу потрапив і керований К. Карабицем «I, CULTURE Orchestra» (ICO)[20].

Примітки ред.

  1. ↑ а б Диригент Кирило Карабиць: Культура нас робить українцями, не політика // Espreso.tv 5.09.2015. Архів оригіналу за 31 січня 2016. Процитовано 2 січня 2016.
  2. ↑ «І, Culture Orchestra», що складався з 111 музикантів із семи країн Центрально-Східної Європи (Вірменії, Азербайджану, Білорусі, Грузії, Молдови, України і Польщі) під диригування українського віртуоза. Створений в 2011 році Інститутом Адама Міцкевича (Варшава), в рамках культурної програми польського головування в Раді ЄС. Детальніше: Анатолій Зимнін за матеріалами Другої програми Польського радіо (Dwójka) (05.08.2014 17:57). Оркестр «І, Culture Orchestra» розпочинає свій четвертий сезон. http://www.polradio.pl/. Polskie Radio S.A. Архів оригіналу за 18 жовтня 2014. Процитовано 8 жовтня 2014.
  3. ↑ Kirill Karabits appointed Artistic Director of I, CULTURE Orchestra!. http://www.orchestra.iam.pl/. 29 вересня 2014. Архів оригіналу за 12 жовтня 2014. Процитовано 8 жовтня 2014.
  4. ↑ Кирилл Карабиц дебютирует в Большом театре. Архів оригіналу за 15 грудня 2019. Процитовано 15 грудня 2019.
  5. ↑ Кирилл Карабиц дирижирует "Богему" в Большом театре. Архів оригіналу за 15 грудня 2019. Процитовано 15 грудня 2019.
  6. ↑ Український диригент Карабиць очолив Німецький національний театр // Українська правда. Життя, 10.07.2015. Архів оригіналу за 12 липня 2015. Процитовано 11 липня 2015.
  7. ↑ Такою, як раніше, Україна не буде. Люди не дозволять // День. 26.12.2015. Архів оригіналу за 7 січня 2016. Процитовано 27 грудня 2015.
  8. ↑ За пультом – Кирилл Карабиц, за фортепиано – Михаил Плетнев - Статьи - Музыка - РЕВИЗОР.РУ. rewizor.ru. Архів оригіналу за 15 грудня 2019. Процитовано 15 грудня 2019.
  9. ↑ Российский национальный оркестр, Кирилл Карабиц, Михаил Плетнёв : Московская государственная академическая филармония. meloman.ru. Архів оригіналу за 15 грудня 2019. Процитовано 15 грудня 2019.
  10. ↑ Музична прем'єра від всесвітньовідомого диригента Кирила Карабиця. НМАУ (укр.). 28 грудня 2020. Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 16 травня 2021.
  11. ↑ Музику забутого українського композитора презентують у столиці. Вечірній Київ (укр.). Архів оригіналу за 16 травня 2021. Процитовано 16 травня 2021.
  12. ↑ А.Бондаренко Трансформації у ставленні до російської музики в умовах війни // Матеріали конференцій МЦНД, (27.01.2023; Хмельницький, Україна). С.347-348.
  13. ↑ O'Neill, Heidi (21 вересня 2021). My Musical Hero: Kirill on Sergei Prokofiev. Bournemouth Symphony Orchestra (en-GB) . Процитовано 9 серпня 2023.
  14. ↑ Бондаренко А. Щодо доцільності використання імені Чайковського у назвах закладів освіти України. Věda a perspektivy 2023. № 2(21). С.321­–336.
  15. ↑ O'Neill, Heidi (18 травня 2023). Celebrating 15 years: Kirill Karabits’ last season as Chief Conductor. Bournemouth Symphony Orchestra (en-GB) . Процитовано 9 серпня 2023.
  16. ↑ Festivāls Artissimo. Mihails Pļetņovs, Kirils Karabics. - 20.08.2023 - Dzintaru koncertzāle, Jūrmala. www.bilesuserviss.lv (рос.). 19 серпня 2023. Архів оригіналу за 10 серпня 2023. Процитовано 9 серпня 2023.
  17. ↑ BBC Proms: Rachmaninoff's Symphony No. 2 and conductor Kirill Karabits. Afisha London (en-GB) . Процитовано 9 серпня 2023.
  18. ↑ Kirill Karabits conducts a barnstorming Shostakovich Fourth Symphony. bachtrack.com (англ.). Процитовано 9 серпня 2023.
  19. ↑ Український диригент отримав престижну нагороду в Британії // Українська правда. Життя, 15.05.2013. Архів оригіналу за 17 липня 2015. Процитовано 11 липня 2015.
  20. ↑ Mark Pullinger (06 October 2014). World’s Favourite Orchestra: A Seaside Stroll for Bournemouth?. http://bachtrack.com/. Bachtrack Ltd. Архів оригіналу за 10 жовтня 2014. Процитовано 8 жовтня 2014.

Література ред.

  • Леоненко Р. «Победитель» // Кореспондент. — 2002. — 17 трав.;
  • Новицький В. Міжнародна нагорода Кирила Карабиця // Уряд, кур'єр. — 2001. — 8 груд.;
  • Берегова О. Таємниця числа 19 або роздуми з приводу одного дебюту //КіЖ. — 1996. — 17 квіт.;
  • Степанченко Г. Нове життя класичної опери // Київська пектораль [додаток до ж. «Театр.-конц. Київ»]. — 2002. — Вип. 2.

Посилання ред.

Інтерв'ю ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Карабиць_Кирило_Іванович&oldid=42193752