Відкрити головне меню

Кирилов Антон Сергійович

Анто́н Сергі́йович Кири́лов (12 грудня 1994(19941212) — 29 серпня 2014) — солдат Збройних сил України.

Кирилов Антон Сергійович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).svg Солдат
Кирилов Антон Сергійович.jpg
Загальна інформація
Народження 12 грудня 1994(1994-12-12)
Піщане
Смерть 29 серпня 2014(2014-08-29) (19 років)
Многопілля
поховання: Кременчук
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ БЗ МВ.svg Механізовані війська
Формування
93 ОМБр п.svg
 93 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Короткий життєписРедагувати

Був єдиною дитиною у матері, яка його виховувала самотужки. З 2003 року жив у Кременчуці, закінчив 9 класів школи № 31. 2013 року закінчив ВПУ № 7, здобув професію майстра-налагоджувальника верстатів з ЧПУ. Працював на Крюківському вагонобудівному заводі, 2014 року звільнився.

27 березня 2014 року добровольцем пішов на контрактну службу до ЗСУ. Після війни планував вступити у військове училище, стати офіцером.

Старший стрілець, 93-тя окрема механізована бригада. В липні перебував у складі частини на теренах Луганської області, кордон з Росією. Після короткотермінової відпустки повернувся на фронт, 25 серпня у складі екіпажу БМП вів бій під Іловайськом, прикриваючи саперів. 27 серпня востаннє вийшов на телефонний зв'язок, через фон (перешкоди) вдалося розібрати тільки слово «мама».

29 серпня 2014-го загинув при виході з Іловайського котла «зеленим коридором» — на дорозі між селами Многопілля — Червоносільське — Осикове.

3 вересня тіло Антона Кирилова разом з тілами 96 інших полеглих в Іловайському котлі привезено до дніпропетровського моргу. 16 жовтня 2014-го тимчасово похований на Краснопільському цвинтарі як невпізнаний Герой.

Упізнаний за тестами ДНК, перепохований у квітні 2015 року в Кременчуці.

Без єдиного сина лишилась мама Вікторія Прядко.

Нагороди та вшануванняРедагувати

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • 16 січня 2016 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
  • відзнакою «За вірність народу України» І ступеня Полтавської обласної ради від 21 жовтня 2015 (посмертно)
  • 24 жовтня 2015-го в кременчуцькій ЗОШ № 31 відкрито меморіальні дошки випускникам Олексію Борищаку, Богдану Гавелі, Юрію Гудзенку та Антону Кирилову

ПриміткиРедагувати

  1. Указ Президента України від 16 січня 2016 року № 9/2016 «Про відзначення державними нагородами України»

ДжерелаРедагувати