Відкрити головне меню

Борищак Олексій Андрійович

Олексі́й Андрі́йович Борища́к (1 серпня 1979(19790801) — 29 серпня 2014) — підполковник (посмертно) Збройних сил України.

Борищак Олексій Андрійович
UA-OF4-LTCOL-GSB-H(2015).png Підполковник
Борищак Олексій Андрійович.jpg
Загальна інформація
Народження 1 серпня 1979(1979-08-01)
Первомайське
Смерть 29 серпня 2014(2014-08-29) (35 років)
Побєда
поховання: Кременчук
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Університет Харківський інститут танкових військ
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Формування
93 ОМБр п.svg
 93 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден Богдана Хмельницького III ступеня (Україна)

Короткий життєписРедагувати

З 1983 року проживав у місті Кременчук Полтавської області. Закінчив 9 класів кременчуцької ЗОШ № 31, Кременчуцький технікум залізничного транспорту, займався гирьовим спортом, займав призові місця. 1998 року призваний на строкову службу, під час неї вступив до Харківського інституту танкових військ. На 3-му курсі одружився. З 2003 року був командиром роти снайперів в навчальному центрі «Десна», згодом служив на командних посадах у 93-й ОМБр.

Майор, заступник командира 1-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади. З березня 2014-го із підрозділом вирушив в Луганську область на кордон з Росією. 28 липня повернувся на ротацію, 19 серпня після бойового злагоджування знову вирушив в зону бойових дій під Іловайськ.

Востаннє виходив на зв'язок із рідними 29 серпня. Загинув під час виходу з Іловайського котла «зеленим коридором» на дорозі в районі села Побєда — майор Борищак лишився прикривати відхід підрозділу. Був тимчасово похований місцевими мешканцями у братській могилі села Побєда. Ексгумований 18 вересня 2014-го пошуковцями Місії «Евакуація-200» («Чорний тюльпан»), привезений до Дніпропетровська. Лежав в одній могилі разом з Віктором Ілляшенком, Романом Яковцем та невідомими загиблими.

Лютим 2015 року ідентифікований серед похованих під Дніпропетровськом невідомих Героїв. 13 березня 2015-го з Олексієм попрощались у Кременчуці, перепохований на Свіштовському кладовищі.

Залишилися мама Людмила, дружина Оксана, 10-річна донька Валерія.

Нагороди та вшануванняРедагувати

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • 22 вересня 2015 року — орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)[1]
  • нагороджений відзнакою «За вірність народу України» І ступеня Полтавської обласної ради, 21 жовтня 2015-го (посмертно)
  • 24 жовтня 2015-го в кременчуцькій ЗОШ № 31 відкрито меморіальні дошки випускникам Олексію Борищаку, Богдану Гавелі, Юрію Гудзенку та Антону Кирилову

ПриміткиРедагувати

  1. Указ Президента України від 22 вересня 2015 року № 553/2015 «Про відзначення державними нагородами України»

ДжерелаРедагувати