Відкрити головне меню

Кимитваль Антоніна Олександрівна
чук. Кымъытваал
Кимитваль.jpg
Ім'я при народженні Руль-тине, перейменована в Кимитваль
Народилася 22 квітня 1938(1938-04-22)
с. Мухоморноє, Анадирський район
Померла 29 жовтня 2015(2015-10-29) (77 років)
Абінськ, Краснодарський край, Росія
Громадянство СРСР СРСР, Росія Росія
Національність чукчанка
Діяльність поетеса, драматург, перекладач, фольклорист
Мова творів чукотська
Членство Спілка письменників СРСР
Нагороди
орден «Знак Пошани» медаль «За трудову доблесть»

Кимитва́ль Антоніна Олександрівна (чук. Кымъытваал, рос. Кымытваль Антонина Александровна; *22 квітня 1938, с. Мухоморноє, Анадирський район29 жовтня 2015) — чукотська поетеса, драматург, перекладач і фольклорист.

ЖиттєописРедагувати

Кимитва́ль народилася в селі Мухоморное Анадирського району в сім'ї оленяра. При народженні дівчинку назвали Руль-тине, але незабаром, після смерті брата-близнюка, її перейменували в Кимитваль (в перекладі «черв'ячок»), для того аби за повір'ям відлякати злих духів. Рано втративши батьків, виховувалася в інтернаті. З десяти років Кимитваль почала писати вірші. В 19581959 роках вона навчалась в Анадирському педагогічному училищі. Закінчивши його, працювала в Усть-Бєльській Червоній яранзі. Уже в цей час її вірші друкувалися в журналі «Далекий Схід», в альманасі «На Півночі Далекій», в обласних газетах.

У червні 1957 року в складі чукотсько-ескімоського ансамблю Кимитваль їздила в Москву на VI Всесвітній фестиваль молоді й студентів.

В 1960 році Кимитваль вступила до Вищої партійної школи у Хабаровську, закінчивши яку працювала заступником редактора газети «Радянська Чукотка».

В 1960 році в Магадані вийшла перша книга Кимитваль «Пісні серця» чукотською мовою.

В 1962 рік цей збірник був виданий російською мовою. Другий збірник віршів «Тобі» (1969) відкрив читачеві її задушевну лірику.

В 1968 році виходить її перша дитяча книга віршів «Хто це?». Потім «Непосида» (1974), «Про що співає бубон» (1977). «Це свято веселе — кільвей» (1980). «Зустріч з Умкою» (1983). «Як побудувати ярангу» (1987).

У ці роки ростуть творчі зв'язки Кимитваль із магаданським ляльковим театром, для якого вона написала п'єси «Олень — Золоті Роги», «Свято Сонця», навіяні мотивами чукотських народних казок.

Етапним у творчості поетеси вважається збірник «Слухаючи музику» (1972). Основні мотиви збірника розвиваються в наступних виданнях поетеси: «Моя улюблена квітка» (1982), «Під крилом моєї яранги» (1985), «Полярна муза» (1987). Вийшло 10 збірників віршів чукотською і російською мовами.

Її вірші публікувалися у Франції, Німеччині, Японії, країнах Азії й Африки.

Кимитваль багато їздила Північчю, записуючи народні казки, легенди й музичні твори.

Видано збірник «Чукотські казки, легенди, мелодії».

З 1975 р. письменниця мешкає в Магадані. В пізній період творчості займалась перекладом Євангеліє чукотською мовою. В останні роки публікується лише в періодиці.

Відзнаки і нагородиРедагувати

З 1962 року є письменниця членом Спілки письменників.

Нагороджена орденом «Знак Пошани», медаллю «За трудову доблесть».

ПосиланняРедагувати