Кижеватов Андрій Митрофанович

Андрій Митрофанович Кижеватов (18 [31] серпня 1907, с. Селікса, Городищенський повіт, Пензенська губернія, Російська імперія — 29 червня 1941, Берестя, Білоруська РСР, СРСР) — радянський командир-прикордонник, один із керівників оборони Берестейської фортеці в роки Німецько-радянської війни, начальник 9-о прикордонного загону військ Народного комісаріату внутрішніх справ СРСР, Герой Радянського Союзу (1965), лейтенант.

Кижеватов Андрій Митрофанович
Народження 18 (31) серпня 1907
Кижеватово, Gorodishchensky Uyezdd, Пензенська губернія, Російська імперія
Смерть 29 червня 1941(1941-06-29)[1] (33 роки)
Берестя, Білоруська РСР, СРСР
Поховання Берестейська фортеця[2]
Країна  СРСР
Приналежність СРСР СРСР
Рід військ прикордонні війська НКВС СРСР
Роки служби 19291941
Партія ВКП(б)
Звання  Лейтенант
Командування 9-а прикордонна застава
17-й Берестейський прикордонний загін
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна
CMNS: Кижеватов Андрій Митрофанович у Вікісховищі

Біографія ред.

 
Табличка з ім'ям Кижеватова на похованнях учасників оборони Берестейської фортеці на Площі церемоніалів.

Андрій Кижеватов народився 18 (31) серпня 1907 року в селі Селікса (нині село Кижеватово в Безсонівському районі, Пензенська область)[3] . Син селянинамокшанина.[4]

Служив у Червоній Армії з 15 листопада 1929 року. Закінчивши школу молодшого начскладу 7-го окремого артилерійського дивізіону, у 1930 став командиром гармати в окремому кінному дивізіоні Білоруського прикордонного округу. З листопада 1932 року перебував на надстроковій службі, проходив службу на Куковицькій заставі Тимковицького прикордонного загону, дослужившись до травня 1938 року до посади помічника начальника прикордонної застави.

У 1939 році йому було присвоєно звання «молодший лейтенант», а у вересні того ж року його було призначено виконувачем обов'язків начальника прикордонної застави в Бересті. 17 липня 1940 року був призначений начальником 9-ї прикордонної застави 17-го Берестейського прикордонного загону, що була в Берестейській фортеці. 25 лютого 1941 року йому надано звання лейтенант. Член ВКП(б) із 1939 року.

22 червня 1941 року лейтенант А. М. Кижеватов очолив оборону застави і був уперше поранений. 23 червня, коли від будівлі застави залишилися одні руїни, зі своїми бійцями перейшов у підвали казарми 333-го стрілецького полку, де боролася група бійців під командуванням старшого лейтенанта А. Є. Потапова. У наступні дні продовжував разом із Потаповим керувати обороною казарм 333 полку і Тереспольської брами. 29 червня, коли боєприпаси були майже витрачені, було ухвалено рішення зробити останню відчайдушну спробу прориву. Потапов очолив групу прориву, а 17 поранених бійців на чолі з уже пораненим лейтенантом Кижеватовим залишилися для прикриття у фортеці. Лейтенант Кижеватов загинув у цьому бою. Прорив також закінчився невдачею — більшість його учасників загинули або були захоплені в полон.

Існує й інша версія останнього бою А. М. Кижеватова. У книзі С.З. Смирнова «Берестейська фортеця» є такі рядки:

«… На початку липня старший лейтенант Потапов доручив Кижеватову з групою прикордонників небезпечне і відповідальне завдання — підірвати понтонний міст через Буг, наведений противником біля фортеці. Вони пішли, і досі залишається невідомим, чи вдалася їм ця смілива диверсія. Залишаються поки що невідомими і подробиці загибелі героя-прикордонника».

Восени 1942 року в селі Великорита Малоритського району вся родина Кижеватова була розстріляна: його мати, дружина, і діти — 15-річна Аня (Нюра), 11-річний Ваня та дворічна Галя[5].

Андрію Митрофановичу Кижеватову в 1965 посмертно було присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Нагороди та звання ред.

Пам'ять ред.

 
Поштова марка Білорусі, присвячена А. Кижеватову. 2016 р.
  • Іменем Кижеватова названі такі об'єкти:
    • одна із застав Червонопрапорного прикордонного загону імені Ф. Е. Дзержинського (1958);
    • село Селікса, у якому народився Герой, перейменовано на село Кижеватово (1963) (розташовується в Безсонівському районі Пензенської області);
    • середня школа у селі Кижеватово також названа ім'ям земляка-героя (1963);
    • вулиці в Мінську, Бересті та Пензі;
    • ім'я Кижеватова та його дочки Нюри було присвоєно двом суднам Чорноморського та Дунайського пароплавства («Андрій Кижеватов», «Нюра Кижеватова»).
  • Ім'я Кижеватова викарбовано на гранітній плиті меморіального комплексу «Берестейська фортеця-герой» (1967).
  • У рідному селі (перед будівлею школи) встановлено пам'ятник герою — бронзове погруддя на мармуровому постаменті. Пам'ятник О. М. Кижеватову є об'єктом культурної спадщини регіонального значення (Пензенська область).
  • Погруддя А. М. Кижеватова також установлено на алеї Героїв у селі Безсонівка Безсонівського району Пензенської області.
  • У середній школі ім. А. М. Кижеватова в його рідному селі Пензенської області діє меморіальний музей, присвячений герою.
  • Тюмень. Клуб дитячої творчості ім. Кижеватова «Кижеватівець».
  • У Бересті, у сквері захисників кордону, установлено пам'ятник.
  • На алеї «Їх іменами названо вулиці в Бересті» встановлено його барельєф.

У кінематографі ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. TracesOfWar
  2. Информация из списков захоронения
  3. Запись в метрической книге церкви села Селикса (Госархив Пензенской области, фонд 182, опись 1б, д.254, лист 469 об).
  4. Алемайкина В. Д. Материалы по языку и фольклору села Кижеватово (Селиксы) Пензенской области / Пензенский гос. педагогич. ун-т им. В. Г. Белинского. — Пенза, 2002.
  5. Во имя Родины. Лейтенант Кижеватов Андрей Митрофанович. // Военно-исторический журнал. — 1966. — № 6. — С.51.

Література ред.

  • Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1987. — Т. 1. — 911 с. с. — 100 000 прим. — ISBN отс., Рег. № в РКП 87-95382.
  • Пограничная служба России: Биографии: Энциклопедия. — М., 2008.
  • Смирнов С. С. Брестская крепость. — М. : Раритет, 2000.

Посилання ред.