Малоритський район

Малоритський район[3] (біл. Маларыцкі раён) — адміністративно-територіальна одиниця у складі Берестейської області Білорусі[3]. Адміністративний центр — місто Малорита[3]. Утворений 1940 року[3].

Малоритський район
Маларыцкі раён
Coat of Arms of Małaryta, Belarus.png
Розташування району
Район на мапі області
Основні дані
Країна: Flag of Belarus.svg Білорусь
Область: size Берестейська область
Утворений: 15 січня 1940 року
Населення: 25 780 осіб (2009)[1]
Площа: 1374[2] км²
Густота населення: 18,76 осіб/км²
Населені пункти та ради
Районний центр: Малорита
Кількість сільських рад: 9
Кількість міст: 1
Кількість сіл: 76
Кількість хуторів: 2
Мапа району
Мапа району
Районна влада
Веб-сторінка: www.malorita.brest-region.by
Мапа

Повністю належить до української етнічної території та є частиною Берестейщини[3].

ГеографіяРедагувати

Територія району 1374 км² (14-е місце серед районів Білорусі), на сільгоспугіддя припадає — 597 км², на лісові масиви — 608 км². 99 % територій району знаходиться на висоті 150—170 м над рівнем моря, найвищий пункт 189 м (за 4 км на південь від Малорити). Поверхня — плоска рівнинна з окремими ділянками горбистих форм. Переважають заболочені дерново-карбонатні ґрунти, дерново-підзолисті ґрунти заболочені, торф'яно-болотисті.

Основні річки — Рита та Малорита, основні озера — Оріхівське, Олтуське та Мале, а також Луковське водосховище.

З корисних копалини зустрічаються залізні руди, цегляні глини і сапропелі, торф, силікатні і будівельні піски, відкрито велике родовище крейди.

Берестейський район Жабинківський район Кобринський район
Берестейський район     Україна
  Україна   Україна   Україна

ІсторіяРедагувати

Район був створений 15 січня 1940 року із центром у місті Малорита, у складі Берестейської області. 12 жовтня 1940 року був розділений на 11 сільських рад: Оріхівську, Велику Риту, Гвізницьку, Збуразьку, Луківську, Ляховецьку, Масевитську, Мокранську, Олтуську, Радезьку, Хотиславську. З початку червня 1941 по липень 1944 — район був окупований німецькими військами. На території району діяло кілька партизанських загонів.

Під час Другої світової війни та післявоєнної української збройної боротьби проти радянської окупаційної влади район належав до Берестейського надрайону («Круча») Берестейського окружного проводу ОУН[4].

16 липня 1954 року були ліквідовані Збуразька, Ляховецька, Масевитська та Радезька сільські ради. 8 серпня 1959 року до району було приєднано Осовську та Чорнянську сільські ради Дивинського району. 25 грудня 1962 року Малоритський район був ліквідований; м. Малорита, сільради Оріхівська, Велика Рита, Гвізницька, Луківська, Мокранська, Олтуська, Хотиславська увійшли до складу Берестейського району. Осовська та Чорнянська сільради передані Кобринському району. 6 січня 1965 року район був відновлений і всі сільські ради, крім Осовської, були повернуті до складу району. 23 грудня 1970 року Малорита була перетворена у місто районного підпорядкування.

При адміністративно-територіальній реорганізації деяких районів Берестейської області 17 вересня 2013 була ліквідована раніше утворена, Малоритська сільська рада, частина її території із селами Гороховище, Збураж та Карпін передано до складу Олтуської сільської ради, інша частина його території із селами Замшани та Толочне передано до складу Хотиславської сільської ради.[5]

Адміністративний устрійРедагувати

До складу району входять 79 населених пунктів, із них: 1 місто Малорита, та 78 сільських населених пункти (76 сіл та 2 хутори). Адміністративно район розділений на 8 сільських рад:

До 17 вересня 2013 року також існувала Малоритська сільська рада.

НаселенняРедагувати

За переписом населення Білорусі 2009 року чисельність населення району становила 25 780 осіб[6].

Національний складРедагувати

Національний склад населення району за переписом 2009 року[7]:

все
населення
білоруси українці росіяни
осіб відсоток осіб відсоток осіб відсоток
м. Малорита 11751 10285 87,5 % 730 6,2 % 653 5,6 %
Великоритська сільська рада 1813 1568 86,5 % 148 8,2 % 71 3,9 %
Гвізницька сільська рада 762 720 94,5 % 18 2,4 % 18 2,4 %
Луківська сільська рада 1144 1053 92,0 % 58 5,1 % 30 2,6 %
Малоритська сільська рада[8] 1123 1031 91,8 % 52 4,6 % 33 2,9 %
Мокранська сільська рада 1880 1696 90,2 % 136 7,2 % 32 1,7 %
Олтуська сільська рада 2648 2413 91,1 % 165 6,2 % 46 1,7 %
Оріхівська сільська рада 1067 984 92,2 % 67 6,3 % 13 1,2 %
Хотиславська сільська рада 2196 1773 80,7 % 374 17,0 % 41 1,9 %
Чорнянська сільська рада 1396 1252 89,7 % 102 7,3 % 29 2,1 %
Малоритський район 25780 22775 88,3 % 1850 7,2 % 966 3,7 %

МоваРедагувати

Рідна мова населення за переписом 2009 року:

все
населення
білоруська російська українська
осіб відсоток осіб відсоток осіб відсоток
м. Малорита 11 751 5 014 42,7 % 6 286 53,5 % 362 3,1 %
Великоритська сільська рада 1 813 747 41,2 % 980 54,1 % 79 4,4 %
Гвізницька сільська рада 762 715 93,8 % 22 2,9 % 17 2,2 %
Луківська сільська рада 1 144 965 84,4 % 92 8,0 % 53 4,6 %
Малоритська сільська рада[8] 1 123 805 71,7 % 280 24,9 % 25 2,2 %
Мокранська сільська рада 1 880 876 46,6 % 853 45,4 % 107 5,7 %
Олтуська сільська рада 2 648 2 372 89,6 % 118 4,5 % 126 4,8 %
Оріхівська сільська рада 1 067 769 72,1 % 261 24,5 % 35 3,3 %
Хотиславська сільська рада 2 196 1 130 51,5 % 835 38,0 % 223 10,2 %
Чорнянська сільська рада 1 396 1 197 85,7 % 93 6,7 % 75 5,4 %
Малоритський район 25 780 14 590 56,6 % 9 820 38,1 % 1 102 4,3 %

ПриміткиРедагувати

  1. Результати перепису 2009 року (англ.), (рос.)
  2. «Державний земельний кадастр Республіки Білорусь» (станом на 1 січня 2011 року)
  3. а б в г д Леонюк В. Малоритський район // Словник Берестейщини. — Львів : Видавнича фірма «Афіша», 1996. — Т. 1. — С. 192. — ISBN 966-95063-0-1.
  4. Володимир Сергійчук (17/2008). Розвиток українського визвольного руху на Берестейщині в роки Другої світової війни як вияв національного відродження. Україна: культурна спадщина, національна свідомість, державність (uk): 385. 
  5. Решение Брестского областного совета депутатов № 305 от 17 сентября 2013 г. «Об изменениях в административно-территориальном устройстве Берёзовского, Ивацевичского, Малоритского, Пинского районов Брестской области» (рос.)
  6. Belarus. pop-stat.mashke.org. Процитовано 2 березня 2020.  (англ.)
  7. Ethnic composition of Belarus 2009. pop-stat.mashke.org. Процитовано 2 березня 2020.  (англ.)
  8. а б Малоритська сільська рада існувала до 17 вересня 2013 року.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати