Квічаль серамський
вид птахів
| Квічаль серамський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Geokichla joiceyi (Rothschild & Hartert, 1921) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Zoothera dumasi joiceyi Zoothera joiceyi | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Квіча́ль серамський[2] (Geokichla joiceyi) — вид горобцеподібних птахів родини дроздових (Turdidae)[3]. Ендемік Індонезії. Раніше вважався підвидом бурого квічалем.
Опис ред.
Довжина птаха становить 17 см. Голова і шия іржасто-коричневі, Спина, крила і крила темно-коричневі, живіт білуватий. На крилах білі смуги.
Поширення і екологія ред.
Бурі квічалі є ендеміками острова Серам. Вони живуть в підліску вологих гірських тропічних лісів. Зустрічаються поодинці або парами, на висоті від 800 до 1280 м над рівнем моря.
Збереження ред.
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція серамських квічалів становить від 15 до 30 тисяч птахів. Їм загрожує вилов з метою продажу на пташиних ринках.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Geokichla joiceyi. Архів оригіналу за 10 квітня 2021. Процитовано 26 квітня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2022). Thrushes. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 30 вересня 2021. Процитовано 26 квітня 2022.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |