Відкрити головне меню

Борис Васильович Качура (1 вересня 1930, місто Тульчин, тепер Вінницька область — 4 вересня 2007, Київ) — український радянський державний і партійний діяч. Кандидат у члени ЦК КПУ у 1971 — 1976 р. Член ЦК КПУ у 1976 — 1990 р. Кандидат у члени Політбюро ЦК КПУ у лютому 1976 — квітні 1980 р. Член Політбюро ЦК КПУ у квітні 1980 — червні 1990 р. Секретар ЦК КПУ у жовтні 1982 — червні 1990 р. Депутат Верховної Ради УРСР 8-9-го і 11-го скликань. Член Президії Верховної Ради УРСР 9-го скликання. Депутат Верховної Ради СРСР 10-11-го скликань. Член ЦК КПРС у 1976 — 1990 р.

Борис Васильович Качура
Борис Васильович Качура
1-й секретар Донецького обкому КПУ
січень 1976 — 1982
Попередник: Попльовкін Трохим Трохимович
Спадкоємець: Миронов Василь Петрович
 
Партія: КПРС
Освіта: Харківський політехнічний інститут
Народження: 1 вересня 1930(1930-09-01)
Тульчин
Смерть: 4 вересня 2007(2007-09-04) (77 років)
Київ
Похований: Байкове кладовище
Національність: українець
Громадянство: СРСР і Україна
У шлюбі з: Качура Бронислава Костянтинівна
Нагороди:
Орден Леніна Орден Леніна Орден Жовтневої Революції
Орден Трудового Червоного Прапора Орден «Знак Пошани»

Медіафайли у Вікісховищі?

БіографіяРедагувати

Народився 1 вересня 1930 року в місті Тульчині (тепер Вінницької області) в сім'ї службовців. Українець.

У 19481954 роках навчався в Харківському політехнічному інституті, після закінчення якого з 1954 року працював майстром, старшим майстром, старшим інженером відділу головного енергетика, начальником цеху Металургійного заводу імені Ілліча у місті Жданові.

Член КПРС з 1957 року. З 1958 року — начальник паросилового цеху, заступник головного енергетика, заступник голови заводського комітету профспілки Ждановського заводу важкого машинобудування Донецької області.

У 1963 році обраний 2-м секретарем Ждановського міськкому партії, у 1967 році — головою Ждановської міської ради Донецької області. У 19681974 роках — 1-й секретар Ждановського міського комітету КПУ.

У 19741976 роках — 2-й секретар Донецького обласного комітету Компартії України.

У січні 1976 — жовтні 1982 р. — 1-й секретар Донецького обласного комітету Компартії України.

З 1976 року — член ЦК КПРС. З 1971 року — кандидат, а з 1976 року — член ЦК Компартії України, кандидат у члени Політбюро ЦК Компартії України. З 1980 року — член Політбюро ЦК Компартії України. З 1975 року — член Президії Верховної Ради УРСР.

У жовтні 1982 — червні 1990 року — секретар ЦК КП України.

Обирався депутатом Верховної Ради СРСР 10-го і 11-го скликаннь, депутатом Верховної Ради УРСР 8-го, 9-го, і 11-го скликань. Був заступником Голови Комісії ВР України з питань розвитку базових галузей народного господарства.

 
Могила Бориса Качури

Помер 4 вересня 2007 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 33).

Наукові праціРедагувати

  • Качура Б. В. Для блага человека. — Донецк: Донбасс, 1972. — 63 с.
  • Качура Б. В. Заветам отцов верны: Об опыте военно-патриот. работы парт. и обществ. орг. Донец. обл. — М.: ДОСААФ СССР, 1983. — 103 с.: ил.
  • Качура Б. В. Норма совести. — Донецк: Донбасс, 1965. — 26 с.
  • Качура Б. В. С позиций эффективности: Деятельность Донец. парт. орг. по повышению эффективности производства. — К.: Политиздат Украины, 1978. — 128 с.

НагородиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  • Качура Борис Васильевич // Годы и люди Донетчины / Авт.-сост. В. И. Ляшко. — К.: Скарбниця: Изд. дом «Деловая Украина», 2001. — С. 173.
  • Качура Борис Васильевич // Годы и люди Донетчины / Авт.-сост. В. И. Ляшко. — 2-е изд., доп. — К.: Изд-во Европ. ун-та, 2004. — С. 216.–217.
  • Качура Борис Васильович // Известия ЦК КПРС. — 1989. — № 2. — С. 71.
  • Маркина И. В гостях у Бориса Качуры // Приазов. рабочий. — 2002. — 20 июля.

ПриміткиРедагувати