Катерина Поллок

художниця та скульпторка

Катерина Поллок (пол. Katarzyna Pollok; 1 вересня 1961, Київ, Україна) — художниця і скульпторка, яка відома своїми роботами, що порушують теми ромської етнічної приналежності, прав меншин та пам'яті про Геноцид ромів. Маючи ромське походження (сінті)[1], Катерина щиро піклується про проблеми меншин та часто виступає амбасадоркою пам'яті про трагічні події Геноциду ромів[2].

Катерина Поллок
Народження1 вересня 1961(1961-09-01) (62 роки)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна СРСР
 Польська Народна Республіка
 Німеччина
Діяльністьскульпторка

Життєпис

ред.

Катерина Поллок, народжена 1961 року в Києві, провела дитинство у Польщі. У 1983 році, рятуючись від воєнного стану, вона разом з родиною переїхала до Німеччини.

Лише у зрілому віці Катерина дізналася про своє ромське коріння. Її батько, який пережив жахіття Параймоса, втративши в ньому свою родину, ніколи не хотів говорити про свою етнічну приналежність, залишаючи травму геноциду в глибинах пам'яті[3].

Катерина, художниця з Берлін-Кройцберга, поєднує роботу з мандрами світом, відвідуючи такі країни як Індія та Ізраїль. Її творчий шлях не має формальної художньої освіти, адже вона з юності активно брала участь у польському андеґраунді, виступаючи в панк-гуртах, вуличному та живому театрі. Окрім мистецтва, Катерина є співзасновницею першого вегетаріанського ресторану та першої мультикультурної альтернативної радіостанції в Берліні. Свою дебютну виставку вона провела у 1988 році[4].

Нині художниця мешкає в Німеччині та ділиться своїм мистецтвом з публікою на виставках по всьому світу[5][6][7]. Її життєвий досвід та походження знаходять відображення в творчості, роблячи тему Голокосту та Геноциду ромів однією з ключових у її роботах[3][8][2].

Мистецький стиль

ред.

Катерина так описує свій стиль: «У своєму мистецькому вираженні я подорожую через кордони. Це також означає, що я не дотримуюся жодного фіксованого стилю чи жанру мистецтва, а „кочую“ крізь усі форми, традиції, ікони та образи, з якими стикаюся у своєму житті. Моє мистецтво — це і засіб, і результат моєї особистої боротьби за ромську ідентичність. Ми, ромські художники, все ще маємо створити щось унікальне і невіддільне від нашої ромської ідентичності, так само, як ми розвивалися в нашій музиці. Моєю метою завжди було досягти чогось у новій, космополітичній, універсальній схемі, але це залишається довгим шляхом. Індійське коріння, Голокост і наша травма, переховування, прагнення справедливості та захисту — це теми, які постійно повертаються в моїй творчості»[4][9].

Твір Катерини Поллок «Сара в равлику» з'явився на обкладинці осіннього випуску журналу «Signs» (том 38, номер 1) під редакцією Етель Брукс за 2012 рік, який присвячений симпозіуму з порівняльних перспектив ромського фемінізму[10].

Посилання

ред.
  1. editor (1 березня 2022). Gitanos en el ejército ucraniano contra los ocupantes rusos. Periodistas en Español (ісп.). Процитовано 14 червня 2024.
  2. а б dROMa-Blog | Weblog zu Roma-Themen | Katarzyna Pollok: Das Schweigen der Kinder (нім.). Процитовано 8 червня 2024.
  3. а б Katarzyna Pollok, Ukraine/Deutschland : Wo ist Zigeunerland? (нім.). Процитовано 8 червня 2024.
  4. а б Katarzyna Pollok, Sara in a Snailhouse (2002). Signs: Journal of Women in Culture and Society (амер.). 12 жовтня 2012. Процитовано 8 червня 2024.
  5. lagazettedeberlin.de. www.lagazettedeberlin.de.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  6. Художники (PDF). romaniyag.com.ua. № 3(130). Романія. 12 квітня 2006. с. 7. Процитовано 14 червня 2024.
  7. Álvarez, Vanessa (6 вересня 2013). Jim Field: A visit to Bodvalenke, Hungary's 'Fresco Village'. Chicago Coalition for the Homeless (амер.). Процитовано 14 червня 2024.
  8. The Mechanics of Marginalisation; the Gypsies and genocide, 1900–2011 (O Baro Porrajmos) The story of Anna Maria “Settela” Steinbach | Romani Cultural & Arts Company (брит.). Процитовано 8 червня 2024.
  9. E.pusilla (2009. december 5., szombat). roma.art.xutraah: Katarzyna Pollok. roma.art.xutraah. Процитовано 14 червня 2024.
  10. Vol. 38, No. 1, September 2012 of Signs on JSTOR (англ.). doi:10.1086/665812. Процитовано 8 червня 2024.

Джерела

ред.