Катерина Поллок
| Ця стаття є кандидатом на вилучення. Ознайомитися та долучитися до обговорення цієї номінації можна на сторінці Вікіпедія:Статті-кандидати на вилучення/13 червня 2024. Доки воно триває, Ви можете працювати над покращенням цієї статті, але не прибирайте це повідомлення. Для отримання додаткової інформації про підстави вилучення див. критерії вилучення статей.
|
Катерина Поллок (пол. Katarzyna Pollok; 1 вересня 1961, Київ, Україна) — художниця і скульпторка. Вона є ромкою сінті[1], відданою меншинам, і часто має справу з пам'яттю про Геноцид ромів[2].
| Катерина Поллок | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження |
1 вересня 1961 (62 роки) Київ, Українська РСР, СРСР | |||
| Країна |
 СРСР.svg){kind=small} Польська Народна Республіка Німеччина | |||
| Діяльність | скульпторка | |||
|
| ||||
Життєпис
ред.Катерина Поллок народилася у Києві 1961 року, виросла в Польщі і покинула цю країну в 1983 році під час воєнного стану.
Вона дізналася про своє ромське коріння лише у зрілому віці. Сім'я її батька була вбита нацистами, а сам він вижив, переховуючись. Він ніколи не хотів говорити про своє ромське походження[3].
Відтоді вона працює художницею в Берлін-Кройцберзі, часто перериваючись на тривалі подорожі світом, зокрема до Індії та Ізраїлю. Вона ніколи не навчалася в художній школі, але була активною учасницею польського андеґраунду в панк-гуртах, вуличному театрі та живому театрі. Вона є співзасновницею першого в Берліні вегетаріанського ресторану та першої мультикультурної альтернативної радіостанції. Свою першу виставку провела 1988 року[4].
На сьогодні вона мешкає в Німеччині та проводить художні виставки по всьому світу[5][6][7]. Зважаючи на походження, важливою тематикою її творів є Голокост та Геноцид ромів[3][8][2].
Мистецький стиль
ред.Катерина так описує свій стиль: «У своєму мистецькому вираженні я подорожую через кордони. Це також означає, що я не дотримуюся жодного фіксованого стилю чи жанру мистецтва, а „кочую“ крізь усі форми, традиції, ікони та образи, з якими стикаюся у своєму житті. Моє мистецтво — це і засіб, і результат моєї особистої боротьби за ромську ідентичність. Ми, ромські художники, все ще маємо створити щось унікальне і невіддільне від нашої ромської ідентичності, так само, як ми розвивалися в нашій музиці. Моєю метою завжди було досягти чогось у новій, космополітичній, універсальній схемі, але це залишається довгим шляхом. Індійське коріння, Голокост і наша травма, переховування, прагнення справедливості та захисту — це теми, які постійно повертаються в моїй творчості»[4][9].
Твір Катажини Поллок «Сара в равлику» з'явився на обкладинці осіннього випуску журналу «Signs» (том 38, номер 1) за 2012 рік, який присвячений симпозіуму з порівняльних перспектив ромського фемінізму під редакцією Етель Брукс[10].
Посилання
ред.- ↑ editor (1 березня 2022). Gitanos en el ejército ucraniano contra los ocupantes rusos. Periodistas en Español (ісп.). Процитовано 14 червня 2024.
- ↑ а б dROMa-Blog | Weblog zu Roma-Themen | Katarzyna Pollok: Das Schweigen der Kinder (нім.). Процитовано 8 червня 2024.
- ↑ а б Katarzyna Pollok, Ukraine/Deutschland : Wo ist Zigeunerland? (нім.). Процитовано 8 червня 2024.
- ↑ а б Katarzyna Pollok, Sara in a Snailhouse (2002). Signs: Journal of Women in Culture and Society (амер.). 12 жовтня 2012. Процитовано 8 червня 2024.
- ↑ lagazettedeberlin.de. www.lagazettedeberlin.de.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Художники (PDF). romaniyag.com.ua. № 3(130). Романія. 12 квітня 2006. с. 7. Процитовано 14 червня 2024.
- ↑ Álvarez, Vanessa (6 вересня 2013). Jim Field: A visit to Bodvalenke, Hungary's 'Fresco Village'. Chicago Coalition for the Homeless (амер.). Процитовано 14 червня 2024.
- ↑ The Mechanics of Marginalisation; the Gypsies and genocide, 1900–2011 (O Baro Porrajmos) The story of Anna Maria “Settela” Steinbach | Romani Cultural & Arts Company (брит.). Процитовано 8 червня 2024.
- ↑ E.pusilla (2009. december 5., szombat). roma.art.xutraah: Katarzyna Pollok. roma.art.xutraah. Процитовано 14 червня 2024.
- ↑ Vol. 38, No. 1, September 2012 of Signs on JSTOR (англ.). doi:10.1086/665812. Процитовано 8 червня 2024.