Геноцид ромів
Геноцид ромів (ромською — Porajmos, Samudaripen[1]) — геноцид, організований і здійснений нацистами у 1935–1945 роках на теренах Німеччини, країн-союзників Третього Рейху й окупованих країн. Знищення ромів було частиною загальної політики націонал-соціалістів зі знищення євреїв (дивись Голокост), гомосексуалів, невиліковних хворих, наркоманів, психічно хворих і політичних опонентів.
Уважається, що від репресій 1935–1945 рр. в Європі загинуло від 600 тис. до 1 млн 500 тис. ромів[2](за іншими оцінками — від 220 до 500 тисяч[3]). У процентному відношенні ромська етнічна група найбільше потерпіла від убивств нацистами. Понад 90 відсотків ромського населення Австрії, Німеччини та Естонії було знищено нацистським режимом та його союзниками.
Першими жертвами Бабиного Яру у вересні 1941 року стали роми, п'ять таборів яких навколо Києва були цілковито знищені нацистами за кілька днів.[4]. За твердженням українського історика Віктора Короля у Бабиному Яру окупанти розстріляли близько 10 тис. ромів[5]. Усього під час Другої світової війни в каральних акціях окупаційного режиму в Україні було знищено порядка 19—20 тис. осіб ромської національності, проте немає даних про загиблих у зонах бойових дій наступальних операцій, на примусових роботах, у таборах-гетто, під час рейдів УПА та радянських партизан тощо.[6][7]. Загалом на території України існує понад дві тисячі місць поховань жертв масових убивств ромів[8]. На увічнення пам'яті депортованих і страчених представників циганського етносу 2 серпня в Україні на державному рівні відзначається Міжнародний день голокосту ромів. До 75-х роковин трагедії в Бабиному Яру в Національному історико-меморіальному заповіднику «Бабин Яр», в пам’ять про ромів, розстріляних у 1941 році, встановлений монумент «Ромська Кибитка»[9]
29 січня 2018 р. у Музеї «Пам'ять єврейського народу та Голокост в Україні» відбулось відкриття експозиції «Трагедія ромського народу в Україні та Молдові». Це перша в Україні постійно діюча окрема експозиція, присвячена геноциду ромів у роки Другої світової війни[10].
Відомі роми, які загинули чи постраждали від геноцидуРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ Що означає слово «Samudaripen»?. Архів оригіналу за 4 липня 2013. Процитовано 4 липня 2013.
- ↑ Промова Міранди Вуолясранти, віце-президента Європейського форуму ромів та кочових народів, виголошена 25 квітня 2006 року в Страсбурзі під час церемонії вшанування пам'яті Дня Шоах (Day of Shoah). Архів оригіналу за 9 жовтня 2017. Процитовано 13 жовтня 2016.
- ↑ Роми в День Голокосту — проти дискримінації. Архів оригіналу за 10 січня 2013. Процитовано 12 лютого 2013.
- ↑ Україна вшановує 75-ті роковини трагедії Бабиного Яру. Архів оригіналу за 9 жовтня 2016. Процитовано 6 жовтня 2016.
- ↑ Виступ Віктора Короля у телепроєкті "Шустер LIVE Головне" за 30.09.2016
- ↑ Бессонов Н. Геноцид цыган Украины в годы Великой Отечественной войны // Рома в Украïні: Історичний та етнокультурний розвиток циган (рома) України (XVI–XX ст.). Матеріали Міжнародного круглого столу 3 листопада 2006 року. — Донецьк, — С. 4-28. Архів оригіналу за 24 березня 2022. Процитовано 11 лютого 2013.
- ↑ Круглов А. Геноцид цыган в Украине 1941–1944 гг.: Статистико-региональный аспект //ГОЛОКОСТ І СУЧАСНІСТЬ. Студії в Україні і світі. № 2 (6) 2009 — С. 83-113
- ↑ Олександр Ляпін. "Голокост від куль": як нищили евреїв і ромів за часів німецької окупації //Укрінформ - 16.08.2019
- ↑ У Бабиному Яру відкрили монумент "Ромська Кибітка" в пам'ять про розстріляних ромів. Архів оригіналу за 5 жовтня 2016. Процитовано 6 жовтня 2016.
- ↑ Стрильчук, Марина. Відкриття експозиції "Трагедія ромського народу в Україні та Молдові". tkuma.dp.ua (uk-ua). Архів оригіналу за 5 березня 2018. Процитовано 4 березня 2018.
ЛітератураРедагувати
- Кенрик Д., Паксон Г. Цыгане под свастикой. — М., «Текст», журнал «Дружба народов», 2001.
ПосиланняРедагувати
- 13 фактів про геноцид ромів у XX столітті [Архівовано 14 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- Зіневич Н. До питання про специфіку геноциду ромів на українських землях … //ГОЛОКОСТ І СУЧАСНІСТЬ. Студії в Україні і світі. № 2 (6) 2009 — С. 148–163
- Бренда Дейвіс Лутц, Джеймс М. Лутц. Цигани як жертви Голокосту [Архівовано 7 квітня 2014 у Wayback Machine.]
- Михайло Тяглий. Геноцид ромів і Голокост в Україні. Інтерв`ю Громадському Радіо 04 квітня 2016 [Архівовано 13 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- М. Тяглий. «Наказую... переслати... списки циганів»: Збір органами влади Райхскомісаріату Україна відомостей про ромів у липні 1942 р. // Голокост і сучасність. Студії в Україні і світі № 1 (9) 2011 – С. 101-122 [Архівовано 5 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- М. Тяглий. Окупаційна політика та доля ромів України // Україна в Другій світовій війні: Погляд з ХХІ століття. – Київ:Наукова думка, 2011. – Кн. 2. – С. 864-897 [Архівовано 5 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- О. В. Козакова. ДОЛЯ УКРАЇНСЬКИХ ЦИГАН У ЧАСИ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ. Наукові праці історичного факультету Запорізького національного університету, 2014, вип. XXXVIII – С. 343-346 [Архівовано 14 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- Г. П. Коваль. Знищення фашистами ромів в окупованій Україні в 1941 – 1944 роках: погляд через десятиліття
- Геноцид проти ромів у роки Другої світової війни [Архівовано 13 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- МАТЕРІАЛИ Міжнародної циганознавчої науково-практичної конференції «РОМИ УКРАЇНИ: із минулого в майбутнє» (Київ, 10–11 червня 2008 року). Київ: ЮСТИНІАН, 2009 [Архівовано 29 квітня 2017 у Wayback Machine.]
- А. Данилкин. Цыганские дети и нацистские интриги (рос.)
|
Це незавершена стаття про злочинність. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |