Вікіпедія

Геноцид циган

(Перенаправлено з Геноцид ромів)

Геноцид циган (циганською — Porajmos, Samudaripen[1]) — геноцид, організований і здійснений нацистами у 1935–1945 роках на теренах Німеччини, країн-союзників Третього Рейху й окупованих країн. Знищення циган було частиною загальної політики націонал-соціалістів зі знищення євреїв (Голокосту), гомосексуалів, невиліковних хворих, наркоманів, психічно хворих і політичних опонентів.

Меморіал рома та сінті Європи, які загинули внаслідок нацистської расової політики (Берлін, парк Тіргартен, на південь від будівлі Рейхстагу

У березні 1936 року на ромів були поширені нюнберзькі закони Рейху про громадянство і раси, які легітимізували переслідування народу, і наслідком яких стало тотальне знищення понад 80 % ромського населення Європи[2].

Вважається, що від репресій 1935—1945 рр. в Європі загинуло від 600 тис. до 1 млн 500 тис. циган[3] (за іншими оцінками — від 220 до 500 тисяч[4]).

У процентному відношенні ромська етнічна група найбільше потерпіла від убивств нацистами. Близько 90 відсотків ромського населення Австрії, Німеччини, України[5] та Естонії було знищено нацистським режимом та його союзниками.

Першими жертвами Бабиного Яру у вересні 1941 року стали цигани, п'ять таборів яких навколо Києва були цілковито знищені нацистами за кілька днів[6]. Анатолій Кузнєцов у романі «Бабин Яр» писав: «На циган фашисти полювали, як на дичину. Вони підлягали такому ж негайному знищенню, як і євреї … Циган везли в Бабин Яр цілими таборами»[7]. «Бабин Яр — це жахіття для циган. Вони гинули, навіть не знаючи, за що їх вбивають» — це слова циганської письменниці Рані Романі (Раїси Набаранчук)[8][9]. За наявною інформацією, у Бабиному Яру загинули щонайменше 150 циган[10], але ця цифра може бути значно вищою[11]. Усього під час Другої світової війни в каральних акціях окупаційного режиму в Україні було знищено 19—20 тис. осіб ромської національності (за іншими оцінками — близько 25 тис.[12]), проте немає даних про загиблих у зонах бойових дій наступальних операцій, на примусових роботах, у таборах-гетто, під час операцій УПА та радянських партизан тощо[13][14].

Документально підтверджено понад 140 випадків масового вбивства циган на теренах окупованої України у 1941-44 роках, найчисельніші з яких — в Чернігові (близько 1100 осіб, за іншими оцінками — понад 2500[15][16]), Кропивницькому (бл. 1000 осіб), Бахмуті (бл. 900 осіб), Сімферополі (824 особи), Херсоні (понад 650 осіб)[17][18].

У 1942 році до Губернаторства Трансністрія, у складі якого перебували території окупованих Вінницької, Миколаївської та Одеської областей УРСР, націонал-легіонерським урядом Іона Антонеску було депортовано з Румунського королівства 25 тисяч циган. До першої хвилі депортованих увійшли кочові цигани, а другу хвилю склали осілі цигани, що були неблагонадійними та мали проблеми з законом. Загальна кількість депортованих сягнула 25 283 осіб: 7 856 чоловіків, 7 266 жінок та 10 161 дитина. Серед них було понад 12 тис. кочових та 13 100 осілих циган. Осілих циган депортували в поїздах, кочових змусили їхати до Трансністрії на своїх возах. У Трансністрії солдати відбирали вози з кіньми на потреби румунської армії. Цигани були позбавлені усього — коней, інструментів, майна, грошей та інших засобів існування, не мали житла, роботи, харчів, ліків, палива. У березні 1944 р. у Трансністрії перебувало 12 083 ромів. Саме вони змогли вижити. До них варто додати ще біля 2 тис. циган, котрі за різних обставин були репатрійовані або втекли з цього краю. Таким чином, у 1942—1944 рр. у Трансністрії загинуло приблизно 11 тис. депортованих сюди циган, вижило орієнтовно 14 тис.[19]

Вшанування пам'яті жертв геноциду

ред.

На увічнення пам'яті депортованих і страчених представників циганського етносу 2 серпня в Україні на державному рівні відзначається Міжнародний день голокосту циган.

У 2009 році в урочищі Подусівка на околиці Чернігова, на місці масового розстрілу нацистами ромів (1-3 серпня 1942 р.), за ініціативи громадської організації «Романо дром» був встановлений пам'ятний знак, який вшановує пам'ять жертв геноциду ромів[20][21].

До 75-х роковин трагедії в Бабиному Яру в ушанування пам'яті про ромів, розстріляних у 1941 році, в Національному історико-меморіальному заповіднику «Бабин Яр» 23 вересня 2016 року був встановлений монумент «Циганська Кибитка»[22][23].

29 січня 2018 р. у музеї «Пам'ять єврейського народу та Голокост в Україні» відбулось відкриття експозиції «Трагедія циганського народу в Україні та Молдові». Це перша в Україні постійна експозиція, присвячена геноциду циган у роки Другої світової війни[24].

Упродовж 40-х років минулого століття циган Ужгорода з Мочару (сучасний мікрорайон Шахта) поступово обмежували у правах та свободі пересування. Зрештою, табір Мочара був огороджений колючим дротом та парканом і став свого роду міні-гетто для циган[25]. Саме в мікрорайоні Шахта, на подвір'ї першої ромської школи в Європі — Ужгородської гімназії № 14, 2 серпня 2023 р. відкрили Меморіальний знак пам'яті жертв циганського Голокосту (Пораймосу). Пам'ятний знак має вигляд колеса, на ободі якого розміщена міні-скульптура, яка зображує родину циган — тата, трьох дітей, маму і дідуся, який грає на скрипці. На 16 спицях написані найпоширеніші у 1935—1945 роках циганські прізвища. У центрі — палаюча свічка та невеликий шматок дроту. Скульптурну композицію створив скульптор Роман Мурник[26][27].

У квітні 2024 року в Ужгороді створений віртуальний музей історії геноциду циган під час Другої світової війни — «Пораймос на Закарпатті». На онлайн-платформі розміщені п'ять тематичних відеоекспозицій та аудіогіди про життя циганської громади між двома світовими війнами й висвітлена трагедія її знищення. Матеріали доступні українською та циганською мовами[28].

Відомі цигани, які загинули чи постраждали від геноциду

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ Що означає слово «Samudaripen»?. Архів оригіналу за 4 липня 2013. Процитовано 4 липня 2013.
  2. ↑ У Бабиному Яру вшанували пам'ять ромів, замордованих нацистами // РІСУ — Релігійно-інформаційна служба України, 24.09.2016
  3. ↑ Промова Міранди Вуолясранти, віце-президента Європейського форуму ромів та кочових народів, виголошена 25 квітня 2006 року в Страсбурзі під час церемонії вшанування пам'яті Дня Шоах (Day of Shoah). Архів оригіналу за 9 жовтня 2017. Процитовано 13 жовтня 2016.
  4. ↑ Роми в День Голокосту — проти дискримінації. Архів оригіналу за 10 січня 2013. Процитовано 12 лютого 2013.
  5. ↑ Константінова, Надія (31 липня 2021). Під час Другої світової війни в Україні було знищено майже 90% ромів – дослідник. Радіо Свобода. Процитовано 28 травня 2024.
  6. ↑ Україна вшановує 75-ті роковини трагедії Бабиного Яру. Архів оригіналу за 9 жовтня 2016. Процитовано 6 жовтня 2016.
  7. ↑ 2 серпня – Міжнародний день пам’яті жертв нацистського геноциду ромів. УІНП. 2 серпня 2021. Процитовано 28 травня 2024.
  8. ↑ Трегубова, Ярослава, Бабин Яр. Трагедія ромів, процитовано 28 травня 2024
  9. ↑ Перша в Україні ромська письменниця Рані Романі. chernihiv-lib.org.ua. 6 квітня 2021. Процитовано 28 травня 2024.
  10. ↑ Трагедія Бабиного Яру і роми. RomaUA. Процитовано 28 травня 2024.
  11. ↑ Дослідник Голокосту ромів Михайло Тяглий про вбивства ромів у Бабиному Яру, 29 липня 2021, процитовано 28 травня 2024
  12. ↑ Костюк, Богдана (2 серпня 2018). Науковці: в роки Голокосту в Україні знищили близько 25 тисяч ромів. Радіо Свобода. Процитовано 28 травня 2024.
  13. ↑ Бессонов Н. Геноцид цыган Украины в годы Великой Отечественной войны // Рома в Украïні: Історичний та етнокультурний розвиток циган (рома) України (XVI–XX ст.). Матеріали Міжнародного круглого столу 3 листопада 2006 року. — Донецьк, — С. 4-28 (PDF) (рос.). Архів оригіналу (PDF) за 24 березня 2022. Процитовано 11 лютого 2013.
  14. ↑ Круглов А. Геноцид цыган в Украине 1941—1944 гг.: Статистико-региональный аспект // ГОЛОКОСТ І СУЧАСНІСТЬ. Студії в Україні і світі. № 2 (6) 2009 — С. 83-113 (рос.)
  15. ↑ Олена Сафарова. У Чернігові вшанували пам'ять жертв геноциду ромів // Суспільне мовлення Чернігів, 02.08.2021
  16. ↑ Пам’ять ромів, знищених нацистами, вшанували у Чернігові. siver.com.ua. Всеукраїнський незалежний медійний простір "Сіверщина". Процитовано 28 травня 2024.
  17. ↑ КАРТА «МІСЦЯ МАСОВОГО ВБИВСТВА РОМІВ НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНИ ЗА ЧАСІВ НАЦИСТСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ». romagenocide.com.ua. Процитовано 28 травня 2024.
  18. ↑ Тяглий, Михайло (19 квітня 2021). КАРТОГРАФУВАННЯ ГЕНОЦИДУ РОМІВ УКРАЇНИ (1941–1944 РР.) ТА ПАМ’ЯТІ ПРО ЦЕ. City: History, Culture, Society. № 12 (1). с. 118—169. doi:10.15407/mics2021.12.118. ISSN 2616-4280. Процитовано 28 травня 2024.
  19. ↑ Тарнавський, Ігор (20 жовтня 2015). ПОЛІТИКА РУМУНСЬКОЇ ВЛАДИ ЩОДО ЦИГАН НА ОКУПОВАНИХ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ (1941–1944 рр.). Київські історичні студії. № 1. с. 84—90. ISSN 2524-0757. Процитовано 28 травня 2024.
  20. ↑ Чернігів відвідала делегація Міжнародної організації ромів. chernigiv-rada.gov.ua. Процитовано 28 травня 2024.
  21. ↑ Чернігів вшанував пам’ять жертв нацистського геноциду ромів. format.cn.ua. 8 березня 2019. Процитовано 28 травня 2024.
  22. ↑ У Бабиному Яру відкрили монумент "Ромська кибитка". www.ukrinform.ua. 27 вересня 2016. Процитовано 28 травня 2024.
  23. ↑ Нужненко, Сергій. Символ пам’яті про ромів, які стали жертвами нацизму, відкрили у Києві. Радіо Свобода. Процитовано 28 травня 2024.
  24. ↑ Стрильчук, Марина (30 січня 2018). Відкриття експозиції "Трагедія ромського народу в Україні та Молдові". УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ ВИВЧЕННЯ ГОЛОКОСТУ «ТКУМА». Процитовано 28 травня 2024.
  25. ↑ Роми Закарпаття: трагічна історія етносу та відновлення пам’яті. Медіа перспективи. 24 листопада 2023. Процитовано 28 травня 2024.
  26. ↑ Пам'ятний знак жертвам ромського Голокосту відкрили в Ужгороді. Varosh. 2 серпня 2023. Процитовано 28 травня 2024.
  27. ↑ В Ужгороді відкрили пам'ятний знак жертвам ромського Голокосту. Новини Закарпаття. Процитовано 28 травня 2024.
  28. ↑ Трагічна сторінка в історії ромів: на Закарпатті запустили віртуальний музей. Голос Карпат. Процитовано 28 травня 2024.

Посилання

ред.
 
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Геноцид циган


  Це незавершена стаття про злочинність.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Геноцид_циган&oldid=43782577