Катастрофа C-117D над Соульхеймасандуром

Катастрофа Douglas C-117D над Соульхеймасандуром — авіаційна катастрофа літака Douglas C-117D над льодовиком Соульхеймасандур в Ісландії 21 листопада 1973 року.[1] Уламки фюзеляжу літака лишаються відносно недоторканими, що зробило їх туристичною принадою.

Катастрофа C-117D над Соульхеймасандуром 1973 року
Загальні відомості
Дата  21 листопала 1973
Характер  Вимушена посадка за межами аеропорту
Причина  Обледеніння, помилка пілота
Місце  Соульхеймасандур
Країна  Ісландія Ісландія
Координати  63°27′32″ пн. ш. 19°21′53″ зх. д. / 63.4590833° пн. ш. 19.3648250° зх. д. / 63.4590833; -19.3648250
Повітряне судно
Модель  Douglas C-117D
Бортовий номер  17171
Заводський номер  43309
Пункт вильоту  Ісландія Гебн, Ісландія
Пункт призначення  ІсландіяКеплавік (авіабаза), Кеплавік, Ісландія
Екіпаж  7
Пасажири  0
Вижило  7 (усі)
Загинуло  0
Місце катастрофи на карті
Катастрофа C-117D над Соульхеймасандуром (Ісландія)
Катастрофа C-117D над Соульхеймасандуром
Мапа

CMNS: Катастрофа C-117D над Соульхеймасандуром у Вікісховищі

Літак ред.

Літак з бортовим номером 17171 був військовою модифікацією DC-3. Випущений 1944 року як Douglas R4D-5 (серійний номер 12554), у листопаді 1951 був перероблений у Douglas R4D-8 (серійний номер 43309), а 18 вересня 1962 року модель отримала тризначну кодифікацію C-117D. Відрізнявся від DC-3 більшою на 99 см довжиною фюзеляжу, потужнішими двигунами. Внаслідок зміщення центру мас, модель отримала модифіковане крило та хвостове оперення.

Катастрофа ред.

Літак повертася на базу у Кеплавіку (Ісландія) з Гебна (Ісландія) після доставки обладнання на радіостанцію США у Стокснесі на схід від Гебна. На борту повітрянного судна знаходилося 7 чоловік на чолі з капітаном Джеймсом Вікке та другим пілотом — 26-річним Ґреґорі Флетчером, який мав усього 21 годину нальоту та все ще проходив навчання на літаку даного типу.

21 листопала 1973 року літак потрапив у шторм, температура повітря понизилася до -10 °C, був густий туман, сильний вітер та мокрий сніг.

Ситуацію погіршували проблеми з двигунами. Є декілька версій причин цих проблем:

  • За однією з версій, причиною стали різкі пориви вітру, суворі погодні умови та турбулентність. Коли вітер здійнявся до швидкості 96 км/год, карбюратор почав захоплювати лід, що призвело до зупинки двигунів[2]
  • За іншою версією, причиною зупинки двигунів стало припинення подачі пального внаслідок випадкового перемикання тумблера на хибні баки пілотами.[3]

Після раптової відмови двигунів та втрати висоти капітан вирішив передати сигнал лиха та передав управління другому пілоту. Літак прямував у сторону гір, і Флетчер вирішив спрямувати машину до берега, оцінивши ймовірність виживання екіпажу при приводненні вище, ніж при зіткненні з горами. Коли літак опинився нижче щільних хмар, стало видно, що знизу знаходиться замерзлий пляж. Так вони сіли на льодовик над рікою, а зупинити машину вдалося лише за 6 метрів від берегової лінії. Лід проламався, але літак не потонув. Усі члени екіпажу лишилися неушкодженими.

Рятувальна операція ред.

Екіпаж поквапився покинути літак, так як баки з пальним виявилися ушкодженими. З собою взяли лише аптечку та стару переносну радіостанцію. Сигнал лиха, надісланий капітаном, був прийнятий Lockheed C-130 «Геркулес», який прямував з Європи до Кеплавіка. «Геркулес» передав сигнал на базу, і за лічені години була організована рятувальна операція. З бази у Кеплавіку були надіслані 3 реактивні літаки Фантом та 2 вертольоти, які забрали потерпілих.

Флетчер отримав медаль за вдале приземлення та порятунок екіпажу. ВМС США оголосили про катастрофу 24 листопада, хоча за свідченнями очевидців та згідно статті у місцевій газеті, катастрофа сталася 21 листопада 1973.[4]

Сучасний стан ред.

Відновлення літака було визнано недоцільним. Лише через рік до рівнини, на якій знаходився льодовик з місцем катастрофи, був прокладений міст через ріку та протягнута дорога. До цього вона була практично недосяжною. ВМС США зняли з літака усе, що мало хоч якусь цінність, покинувши корпус. Місцевий фермер, якому належала рівнина, використовував його як тимчасовий склад. Місцеві мисливці використовували його як мішень для відточення навичків стрільби, зрешетивши корпус дірками від куль.

Зараз уламки літака є популярною туристичною принадою. Раніше можна було під'їхати на машині по пляжу прямо до літака, але зараз дорога закрита і машину потрібно залишати на парковці прямо біля траси. Господар землі закрив доступ через недбалих туристів, які їздили по пляжу на позашляховиках і розривали землю. Це означає, що можливість дістатися літака автомобілем по пляжу відсутня. Єдиний спосіб потрапити туди зараз — пішки. Близько 4 км і 40-45 хвилин в одну сторону.[5]

16 січня 2020 року поблизу літака було знайдено тіла молодої пари громадян Китаю. Чоловік був 1997 року народження, жінка — 1999 року. Огляд тіл показав відсутність слідів кримінальних дій стосовно загиблих та дозволив висунути гіпотезу гіпотермії, як найімовірнішої причини трагедії[6]

Галерея ред.

 
Уламки Douglas C-117D
 
Всередині салону
 
На фоні північного сяйва
 
Кабіна пілотів
 
Уламки Douglas C-117D

У популярній культурі ред.

Джерела ред.

  1. Ranter, Harro. ASN Aircraft accident Douglas R4D-8 (Super DC-3) 17171 Sólheimasandur. aviation-safety.net. Архів оригіналу за 27 серпня 2020. Процитовано 26 квітня 2020.
  2. The story of DC3 or C-117 plane wreck on Sólheimasandur in Iceland. amazingiceland.is (амер.). 21 жовтня 2018. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 26 квітня 2020.
  3. All you need to know about the Sólheimasandur plane wreck. Icelandmag (англ.). Архів оригіналу за 10 жовтня 2020. Процитовано 26 квітня 2020.
  4. Háskólabókasafn, Landsbókasafn Íslands-. Tímarit.is. timarit.is (ісл.). Архів оригіналу за 25 січня 2021. Процитовано 26 квітня 2020.
  5. vIslandii.ru. Останки самолета DC-3 в Исландии. vislandii (ru-RU) . Процитовано 26 квітня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  6. Chinese Couple Died of Hypothermia. Iceland Monitor. Архів оригіналу за 11 березня 2020. Процитовано 26 квітня 2020.
  7. Hijrah, by Harm Wülf. Harm Wülf. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 26 квітня 2020.