Вікіпедія

Касьонкін Юрій Олександрович

Юрій Олександрович Касьонкін (нар. 26 січня 1950, Кіровоград, УРСР — пом. 24 серпня 2013, Кіровоград, Україна) — український футболіст, півзахисник і футбольний тренер. Володар Кубка Української РСР 1975 року.

Ф
Юрій Касьонкін
Юрій Касьонкін
Юрій Касьонкін
Юрій Касьонкін з Кубком УРСР у 1975 році
Особисті дані
Повне ім'я Юрій Олександрович Касьонкін
Народження 26 січня 1950(1950-01-26)
  Кіровоград, УРСР
Смерть 24 серпня 2013(2013-08-24) (63 роки)
  Кіровоград, Україна
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Позиція півзахисник
Юнацькі клуби
СРСР «Зірка» (К)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1968—1971 СРСР «Зірка» (К) 94 (4)
1972—1973 СРСР «Динамо» (Хм) ? (10)
1974—1982 СРСР «Зірка» (К) 335 (23)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1998 Україна «Торпедо» (М)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Всю кар'єру, за винятком періоду військової служби, провів у кіровоградській «Зірці», був капітаном команди. Завершивши виступи, тренував переважно аматорські та дитячо-юнацькі команди.

Життєпис

ред.

Народився 26 січня 1950 року в Кіровограді в родині гравця місцевого «Торпедо» Олександра Касьонкіна, який і прищепив синові любов до футболу. З 10 років Юрій почав займатися в спортивній школі кіровоградської «Зірки» під керівництвом колишнього одноклубника свого батька Андрія Галатенка[1].

Кар'єра гравця

ред.

З 1967 року Юрій брав участь у матчах в дублюючому складі «Зірки». У наступному році він дебютував за основну команду. Згодом завоював довіру тренерів і став стабільним гравцем основи. У період з 1968 по 1971 рік Юрій провів майже 100 матчів, після чого був призваний на військову службу, під час якої виступав за хмельницьке «Динамо». Після демобілізації повернувся в Кіровоград, де поступово став лідером команди. Протягом 8 років (більше, ніж будь-який інший гравець в історії клубу) Касьонкін виводив команду на поле з капітанською пов'язкою. У 1975 році Юрій разом з командою став переможцем Кубка УРСР. Усього за «Зірку» Касьонкін провів понад 400 матчів у чемпіонаті СРСР, поступаючись за цим показником лише Валерію Самофалову й Олександру Смиченко. Юрій вважався одним з найкращих півзахисників української зони другої ліги чемпіонату СРСР, неодноразово входив до список 22-х найкращих гравців цього дивізіону і запрошувався до збірної УРСР[2]. Завершив виступи в 1982 році

Після кар'єри гравця

ред.

Після завершення спортивної кар'єри Юрій працював слюсарем на заводі «Червона зірка» й таксистом[1]. Пізніше тренував аматорські команди «Буревісник-Ельбрус» й «Ікар-Макбіл-94» з Кіровограда, а також клуби з Малої Виски та Новомиргорода, які брали участь в обласних змаганнях, керував дитячо-юнацькими футбольними секціями в Державній льотній академії України[2]. З березня по липень 1998 року Касьонкін очолював мелітопольське «Торпедо», яке виступало в другій лізі чемпіонату України[3]. Пізніше очолив Кіровоградську обласну федерацію футболу, однак через проблеми зі здоров'ям (у Юрія був артроз тазостегнових суглобів) був змушений відійти від справ. Через хворобу Касьонкін переніс ряд операцій, останні роки життя майже не вставав з ліжка[4]. Юрій Касёнкін помер 24 серпня 2013 року в Кіровограді в віці 63 років.

17 листопада 2013 року один із секторів стадіону «Зірка» в Кіровограді був названий ім'ям Юрія Касьонкіна, на ньому встановлено меморіальну дошку на його честь[5].

Стиль гри

ред.

Юрій виступав на позиції плеймейкера. Відрізнявся відмінним баченням поля, вмілим дриблінгом, здатністю віддати точну націлену передачу й непоступливістю в єдиноборствах з суперниками, які значно перевершували його в фізичному плані[1]. Саме з його передач забивалася значна частка м'ячів команди. Найкращий бомбардир в історії «Зірки» Валерій Самофалов назвав Касьонкіна найкращим гравцем з тих, з ким йому доводилося грати:

  Такої світлої в футбольному плані голови, як у Юри, потрібно було пошукати на рівні всієї тодішньої другої союзної ліги. Він умів віддати таку передачу-цукерочку на будь-яку відстань, що просто дивувало й захоплювало, а забивати після таких передач було одне задоволення. Багато в чому форварди «Зірки» зобов'язані капітану і чудовому плеймейкеру своєї високою результативністю.  

— Валерій Самофалов[6]

Статистика виступів

ред.

Клубна

ред.
Команда Сезон Чемпіонат
Рів. Матчі Голи
  «Зірка» (Кіровоград) 1968 II 13 0
1969 II 25 1
1970 II 10 0
1971 III 46 3
Загалом 94 4
  «Динамо» (Хмельницький) 1972 III ? 6
1973 III ? 4
Загалом ? 10
  «Зірка» (Кіровоград) 1974 III 27 1
1975 III 31 2
1976 III 36 4
1977 III 44 2
1978 III 43 4
1979 III 42 1
1980 III 42 3
1981 III 27 5
1982 III 43 1
Загалом 335 23

Джерела:

  • Статистика виступів взята з сайтів, зазначених в розділі «Посилання»

Тренерська

ред.
Команда Початок
роботи 		Кінець
роботи 		Результати
І В Н П У % Н % П %
  «Торпедо» (Мелітополь) 1998 1998 16 5 6 5 31.25 37.5 31.25

Джерела:

  • Статистика виступів взята з сайту ukranianfootball.narod.ru. Архів оригіналу за 14 лютого 2018. Процитовано 13 лютого 2018.

Досягнення

ред.
«Зірка» (Кіровоград)

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в Пішов з життя капітан (рос.). Украина-Центр. 27.08.2013. Архів оригіналу за 06.02.2016. Процитовано 7 лютого 2016.
  2. ↑ а б Василь ПЕРЕВЕРЗЄВ (28.01.2005). Юрію Касьонкіну — 55!. Вечірня газета. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 7 лютого 2016.
  3. ↑ Юрій Олександрович Касьонкін як тренер (рос.). Луганск. Наш футбол. Архів оригіналу за 14 лютого 2018. Процитовано 7 лютого 2016.
  4. ↑ Підтримаємо ветерана «Зірки» Юрія Касьонкіна!. КІРОВОГРАДСЬКИЙ КРАЙ. Архів оригіналу за 14 лютого 2018. Процитовано 7 лютого 2016.
  5. ↑ На стадіоні «Зірка» відкрито сектор імені Юрія Касьонкіна. Інформаційний портал Гречка. Архів оригіналу за 28 травня 2016. Процитовано 13 лютого 2018.
  6. ↑ Живі легенди. Валерій Самофалов (рос.). ua.tribuna.com.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Касьонкін_Юрій_Олександрович&oldid=35000994