Карюк Геннадій Васильович
радянський український і російський кінооператор i кінорежисер
Геннадій Васильович Карюк — радянський, український і російський кінооператор i кінорежисер. Заслужений діяч мистецтв України (2002). Заслужений діяч мистецтв Росії (2005)[1]. Лауреат кінопремії «Ніка» (за 2015 рік)[2].
| Карюк Геннадій Васильович | |
|---|---|
| Дата народження | 22 лютого 1937 (87 років) |
| Місце народження | Катеринівка, Близнюківський район, Харківська область, Українська РСР, СРСР |
| Громадянство |  СРСР Росія |
| Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії |
| Професія | оператор-постановник, кінорежисер |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0440340 |
Життєпис
ред.Народ. 22 лютого 1937 р. в с. Катеринівка Харківської обл. в родині службовців. Закінчив операторський факультет Всесоюзного державного інституту кінематографії (1965).
З 1965 р. — оператор Одеської кіностудії художніх фільмів. Член Спілки кінематографістів України.
1985 р. виїхав до Москви.
Родина:
- Син: Карюк Олександр Геннадійович (1964—2020) — російський оператор-постановник, художник-постановник[3].
Фільмографія
ред.- «Товариш пісня» (1966, 2-й оператор у співавт.)
Оператор-постановник:
- «Короткі зустрічі» (1967, реж. Кіра Муратова, Одеська кіностудія)
- «Від снігу до снігу» (1968, Одеська кіностудія)
- «Випадок зі слідчої практики» (1968, Одеська кіностудія)
- «13 доручень» (1969, Одеська кіностудія)
- «Довгі проводи» (1971, реж. Кіра Муратова, Одеська кіностудія)
- «Сутичка» (1972, Одеська кіностудія)
- «Зустрічі та розставання» (1973, у співавт.)
- «Контрабанда» (1974, у співавт., Одеська кіностудія)
- «Мої любі» (1975, Одеська кіностудія. Головний приз «Робітничої газети» НІ республіканського кінофестивалю «Людина праці на екрані», Жданов, 1975)
- «Тимур і його команда» (1976, т/ф, 2 с, Одеська кіностудія)
- «Чарівний голос Джельсоміно» (1977, т/ф, 2 а, Одеська кіностудія)
- «Особливо небезпечні...» (1979, Одеська кіностудія)
- «Діалог з продовженням» (1980, Одеська кіностудія)
- «Третій вимір» (1981, Одеська кіностудія)
- «Дій за обставинами!..» (1984)
- «Сезон чудес» (1985, Одеська кіностудія)
- «Матрос Железняк» (1985, Одеська кіностудія)
- «Минуле повернути» (1988)
- «Мій театр» (1989, фільм-концерт; у співавт.)
- «Ночувала хмаринка золота...» (1989)
- «Нелюд» (1990)
- «Невідстріляна музика» (1990)
- «Арбатський мотив» (1990)
- «Жінка: варіант долі» (1991)
- «За останньою межею» (1991, у співавт. з О. Карюком)
- «Нескінченність» (1991, за участю, у співавт.)
- «Чутливий міліціонер» (1992, реж. Кіра Муратова)
- «Маленькі чоловічки Більшовицького провулка, або Хочу пива» (1993)
- «Захоплення» (1994, реж. Кіра Муратова, Україна)
- «Орел і решка» (1995, реж. Георгій Данелія
- «Три історії» (1997, реж. Кіра Муратова)
- «День повного місяця» (1998)
- «Лист до Америки» (1999, к/м; реж. Кіра Муратова, Україна)
- «Живий Пушкін» (1999, документальний)
- «Де вешталася Липа?» (1999, короткометражний)
- «Чек» (2000, у співавт.)
- «Фортуна» (2000, реж. Георгій Данелія
- «Другорядні люди» (2001, реж. Кіра Муратова)
- «Гра в модерн» (2002, у співавт. з Ю. Клименком)
- «З ніг на голову» (2003)
- «Прощання у червні» (2003, у співавт. з О. Карюком)
- «Новорічний романс» (2003)
- «Легенда про Костія, або У пошуках тридесятого царства» (2004)
- «Настроювач» (2004, реж. Кіра Муратова)
- «Рік коня — сузір'я Скорпіона» (2004, у співавт.)
- «Довідка» (2004, короткометражний; реж. Кіра Муратова)
- «Травень» (2005, у співавт. з О. Карюком)
- «Доктор Живаго» (2006, у співавт. з О. Карюком; реж. О. Прошкіна)
- «Нізвідки з любов'ю, або Веселий похорон» (2007, у співавт. з О. Карюком)
- «Джоконда на асфальті» (2007, у співавт.)
- «Живи і пам'ятай» (2008, у співавт. з О. Карюком; реж. О. Прошкін)
- «Савва» (2008, т/ф; у співавт. з О. Карюком)
- «Пасажирка » (2008, у співавт. з Ю. Клименком; реж. Станіслав Говорухін
- «Диво» (2009, у співавт. з О. Карюком; реж. О. Прошкін)
- «На сонячній стороні вулиці» (2019, у співавт. з О. Карюком і Б. Юлдашевим)
- «Спокута» (2011, реж. О. Прошкін)
- «Таємниця темної кімнати» (2014, у співавт. з О. Карюком
- «Кінець прекрасної епохи» (2015) та ін.
Режисер-постановник:
- «У нас новенька» (1977, Одеська кіностудія)
- «Діалог з продовженням» (1980, Одеська кіностудія)
- «Тепло рідного дому» (1983, Одеська кіностудія)
- «Мій театр» (1989, фільм-концерт про театр співачки Олени Камбурової)
- «Біси» (2006, телесеріал, у співавт.)
Сценарист:
- «Мій театр» (1989, фільм-концерт; у співавт.)
Примітки
ред.- ↑ Указ Президента Российской Федерации от 9 мая 2005 года № 536 «О награждении государственными наградами Российской Федерации». Архів оригіналу за 10 травня 2018. Процитовано 22 січня 2019.
- ↑ Лауреаты Национальной кинематографической премии «НИКА» за 2015 год
- ↑ Карюк Александр Геннадьевич на kino-teatr.ru
Література
ред.- Спілка кінематографістів України. К., 1985. — С.70;
- Кинословарь. Т.2. СПб., 2001. — С.36.
Посилання
ред.- Геннадій Карюк на сайті IMDb (англ.)
- http://www.kino-teatr.ru/kino/operator/ros/22204/works/ [Архівовано 8 березня 2016 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про кінематографіста чи кінематографістку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |