Вікіпедія

Карта Вінланду

Карта Вінланду — новітня підробка середньовічної карти світу (лат. Mappa mundi), що довгий час в наукових колах вважалась найстарішим артефактом, на якому було зображено Америку — у вигляді великого острова Вінланд (Vinlanda Insula) на захід від Гренландії. Карта уперше стала відомою після її опублікування 1965 року й подальшій популяризації як такої, що зображує скандинавські географічні відкриття у Північній Америці (Вінланд, Гренландія тощо). Сучасні дослідники схильні вважати її підробкою XX сторіччя[1][2].

Мапа, на якій у верхньому лівому куті зображено Вінланд (Vinlanda Insula)

Історія

ред.

Уперше віднайдена 1957 року й опублікована 1965 року із супровідними коментарями спеціалістів Британської бібліотеки та Єльського університету, як документ XV століття, що базується на оригіналі XI століття[3].

У зв'язку зі значною вартістю артефакту і сумнівах в його автентичності керівництво Єльського університету звернулося до випускника університету Пола Меллона (сина філантропа Ендрю Меллона). Той не тільки погодився придбати карту, але й залучив до її дослідження фахівців Британського музею.

1960 року стало відомо про відкриття поселення вікінгів на березі Ньюфаундленда (Л'Анс-о-Медоуз), що підстьобнуло інтерес до норманської колонізації Америки і додало аргументів на користь автентичності карти. У 1965 році вчені, які досліджували карту, нарешті оголосили про її існування широкому загалу, і незабаром в Смітсонівському інституті пройшла спеціальна конференція з цього питання.

Протягом наступних десятиліть суперечки про автентичність картки Вінланду не вщухали. У 1996 році вона була застрахована на 25$ млн доларів[4]. Хімічний аналіз чорнила та інші наукові тести, які проводилися з картою в XXI столітті, не дали остаточної відповіді. Більшість вчених вважають карту підробкою, посилаючись на досліджені подробиці, які виключають автентичність документа[1], інші продовжують запевняти, що карта може бути справжньою[5].

Викриття підробки 2018 року

ред.

2018 року фахівці Єльського університету, де зберігається карта, заявили, що останні наукові та історичні дослідження встановили, що карта є сучасною підробкою, про що свідчить використання в ній титанових пігментів виробництва XX століття[6]. Реймонд Клеменс, куратор стародавніх книг і рукописів у Єльській бібліотеці рідкісних книг і рукописів Бейнеке, вважає, що останні історичні та наукові дослідження доводять «без сумніву», що карта Вінланду «є підробкою, а не середньовічним продуктом, як стверджували раніше». У статті 2019 року Клеменс підкреслює той факт, що «історичні дослідження Джона Пола Флойда показали, що в основу карти Вінланду насправді лягла не середньовічна карта Б'янко 1436 року, а друкована факсимільна карта, зроблена з карти Б'янко 1782 року. Флойд виявив це, знайшовши помилку в карті 1782 року, яка була відтворена також на карті Вінланду, але не зустрічається більше ніде[7][8].

Нове дослідження також виявило докази того, що підробка карти здійснювалась навмисно і усвідомлено. Латинський напис на її звороті, можливо, записка палітурника, що керував збіркою Speculum Historiale — справжнього середньовічного твору та ймовірного джерела пергаменту з телячої шкіри для карти — замінено сучасними чорнилом, щоб виглядати як інструкції щодо скріплення карти в справжньому рукописі XV століття. На переконання Реймонда Клеменса:

  Змінений напис, безумовно, виглядає як спроба змусити інших людей повірити, що карта була створена одночасно з оригінальним Speculum Historiale. Це вагомий доказ того, що це підробка, а не невинне творіння третьої сторони, яке було використане в своїх цілях кимось іншим, хоча це не говорить нам, хто саме вчинив обман[9].  

Див. також

ред.

Джерела

ред.
  1. ↑ а б K. M. Towe; R. J. H. Clark; K. A. Seaver (2008). Analysing the Vinland Map: A Critical Review of a Critical Review (PDF). Archaeometry. 50 (5): 887—893. doi:10.1111/j.1475-4754.2008.00428.x. Архів оригіналу (PDF) за 4 вересня 2021. Процитовано 10 березня 2021.
  2. ↑ Katherine L. Brown; Robin J. H. Clark (2002). Analysis of Pigmentary Materials on the Vinland Map and Tartar Relation by Raman Microprobe Spectroscopy. Analytical Chemistry. 74 (15): 3658—3661. doi:10.1021/ac025610r. PMID 12175150. Архів оригіналу (Reprint) за 25 лютого 2021. Процитовано 26 жовтня 2007.
  3. ↑ Skelton, Raleigh A. та ін. (1995). The Vinland Map and the Tartar Relation (вид. 2nd). New Haven, CT: Yale University Press. ISBN 978-0-300-06520-6.
  4. ↑ Disputed Medieval Map Called Genuine After All — NYTimes.com. Архів оригіналу за 13 листопада 2013. Процитовано 21 серпня 2011.
  5. ↑ Vinland Map of America no forgery, expert says|Reuters. Архів оригіналу за 8 вересня 2009. Процитовано 21 серпня 2011.
  6. ↑ Richard Hark (21 Sep 2018). The Vinland Map Rediscovered symposium (recorded livestream) [Архівовано 7 грудня 2021 у Wayback Machine.]. Mystic Seaport, CT: Mystic Seaport. Retrieved 22 Sep 2018.
  7. ↑ Clemens, Raymond (2019). «Acquisition, Collaboration, Teaching: The Role of the Beinecke Library in Driving Research». Bulletin of the Center for Historical Social Science Literature, Hitotsubashi University. 39: 13–18. doi:10.15057/30238
  8. ↑ Yuhas, Alan (2021-09-30). «Yale Says Its Vinland Map, Once Called a Medieval Treasure, Is Fake [Архівовано 21 листопада 2021 у Wayback Machine.]». The New York Times. ISSN 0362-4331.
  9. ↑ Cummings, Mike (1 вересня 2021). Analysis unlocks secret of the Vinland Map — it’s a fake. YaleNews (англ.). Архів оригіналу за 15 вересня 2021. Процитовано 7 грудня 2021.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Карта_Вінланду&oldid=40799798