Відкрити головне меню

Володимир Федорович Карпов (4 листопада 1911, Молочанськ — 23 вересня 1987, Жданов) — український господарчий і громадський діяч, директор виробничого об'єднання «Ждановважмаш», Герой Соціалістичної Праці (5.04.1971). Депутат Верховної Ради УРСР 6—9-го скликань.

Володимир Федорович Карпов
Karpov Vladimir Fedorovi.jpg
Народився 4 листопада 1911(1911-11-04)
Молочанськ
Помер 23 вересня 1987(1987-09-23) (75 років)
Жданов
Поховання Старокримьке кладовище
Громадянство СРСР СРСР
Національність росіянин[1]
Діяльність політик, інженер
Учасник німецько-радянська війна
Військове звання майор
Партія КПРС
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці — 1971 Сталінська премія
Орден Леніна Орден Червоної Зірки Орден Вітчизняної війни I ступеня Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Вітчизняної війни II ступеня Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора
Орден Трудового Червоного Прапора

БіографіяРедагувати

Народився 4 листопада 1911 року в місті Молочанську (тепер Токмацького району Запорізької області). У 1931 році закінчив технікум.

З 1931 року — технік Харківського тракторного заводу імені Орджонікідзе, з 1933 року — фрезерувальник, майстер дільниці, старший інженер-технолог Новокраматорського машинобудівного заводу Сталінської області.

У 1937 році закінчив Харківський механіко-машинобудівний інститут.

У 19411945 роках — в Червоній армії. Учасник радянсько-німецької війни, розвідник, майор.

У 19461955 роках — заступник головного технолога, начальник виробництва, головний інженер Новокраматорського машинобудівного заводу Сталінської області.

Член ВКП(б) з 1949 року.

У 19551957 роках — радник Міністерства важкого машинобудування СРСР в Німецькій Демократичній Республіці.

У 19571961 роках — головний інженер Управління машинобудування Сталінського раднаргоспу.

У 19611976 роках — директор Ждановського заводу важкого машинобудування імені 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції Донецької області. У 19761980 роках — генеральний директор виробничого об'єднання «Ждановважмаш» імені 50-річчя Великої Жовтневої соціалістичної революції у місті Жданові Донецької області. При ньому закінчено будівництво палацу культури «Іскра».

Депутат Верховної Ради УРСР у 19651980 роках. Був пенсіонером союзного значення.

В Жданові проживав за адресою: проспект Металургів, 213/3, квартира 18. Помер 24 вересня 1987 року. Похований на Старокримському кладовищі під Маріуполем.

Нагороди, званняРедагувати

Герой Соціалістичної Праці (5.04 1971). Лауреат Сталінської премії (1951). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1978) за створення і промислове впровадження принципово нового способу одержання литих заготовок з властивостями поковок[2].

Почесний громадянин Маріуполя з 3 вересня 1987 року. Звання присвоєне за заслуги в роки радянсько-німецької війни, доблесну працю, великий внесок в розвиток важкого машинобудування, багаторічну громадську діяльність[3].

Нагороджений орденами Червоної Зірки (17.08.1944), Леніна (5.04.1971), Вітчизняної війни 1-го (15.06.1945; 6.11.1985) і 2-го ступенів (6.11.1944), трьома орденами Трудового Червоного Прапора (26.04.1956; 17.06.1961; 9.07.1966), медалями.

Пам'ятьРедагувати

 
пам'ятник

На честь Володимира Карпова в Кальміуському районі Маріуполя названа вулиця і в 2002 році встановлений пам'ятник біля центральних прохідних ВАТ «Азовмаш».

ПриміткиРедагувати

  1. національність вказана в обліковій картці Лауреата Державної премії України в галузі науки і техніки.
  2. Комітет з Державних премій України в галузі науки і техніки. Архів оригіналу за 29 травень 2014. Процитовано 16 березень 2012. 
  3. Почесні громадяни Маріуполя(рос.)

ЛітератураРедагувати

  • Депутати Верховної Ради УРСР. 9-е скликання — 1975 р.

ДжерелаРедагувати