Відкрити головне меню

Карой Макк (угор. Makk Károly; 22 грудня 1925, Беретьйоуйфалу — 30 серпня 2017, Будапешт) — угорський кінорежисер. Член-кореспондент Угорської академії літератури і мистецтв (1993), член Європейської кіноакадемії. Здобув популярність перш за все завдяки фільму «Любов», що містив критику сталінізму і тоталітаризму, і картині «Дивлячись один на одного», де Макк одним з перших в кіномистецтві соціалістичних країн торкнувся теми лесбійського кохання.

Карой Макк
угор. Makk Károly
Зображення
Карой Макк в 2000
Дата народження 22 грудня 1925(1925-12-22) (93 роки)
Місце народження Беретьйоуйфалу
Дата смерті 30 серпня 2017(2017-08-30)[1] (91 рік)
Місце смерті Будапешт, Угорщина
Поховання Керепеші
Громадянство Угорщина
Alma mater University of Theatre and Film Arts[d] (1951)
Професія режисер
Кар'єра 19472017
Напрям драма
Нагороди
IMDb ID 0538652
Карой Макк у Вікісховищі?

Зміст

БіографіяРедагувати

Карой Макк народився 22 грудня 1925 в селищі Береттьоуйфалу (Хайду-Біхар). Син кіномеханіка. Отримав мистецтвознавчу освіту в Будапештському і Дебреценському університетах, потім в 1946-1950 навчався в Будапештському Інституті театру і кіно, де познайомився з режисером Ґезой Радвані, у якого працював асистентом на стрічці «Десь в Європі» (1947). Перший фільм Макка, «Піонери», був визнаний керівництвом студії «політично сумнівним», в результаті чого Макка звільнили. Повернувшись в кіно в 1950, поставив костюмовану комедію «Ліліомфі». Уміння працювати з акторами, органічний сплав лірики і гротеску, психологічна глибина, пластична експресія характеризують його картини «Будинок під скелями» (1958), «Кішки-мишки» (1974), «Одна високоморальна ніч» (1977). Виразний образ похмурого в історії Угорщини періоду початку 1950-х був відображений у знаменитому фільмі Макка «Любов» (1970). Використавши в цьому фільмі дві автобіографічні новели Тібора Дері, Макк потім знову звернувся до творчості знаменитого письменника в фільмі «Філемон і Бавкіда» (1978). В основі фільму «Дивлячись одна на одну» — повість письменниці Ержебет Галгоці, час дії — період, після поразки Угорського повстання 1956. Ту ж епоху Макк ще раз спробував відтворити у фільмі «Угорський реквієм» (1990).

Вибрана фільмографіяРедагувати

  • 1954 — Ліліомфі (Liliomfi)
  • 1955 — Палата № 9 (A 9-es kórterem)
  • 1959 — Будинок під скелями (Ház asziklák alatt)
  • 1960 — По газонах ходити дозволяється (Füre lépni szabad)
  • 1961 — Одержимі (Megszàllottak)
  • 1962 — Втрачений рай (Elveszett paradicsom)
  • 1968 — Безхмарні канікули (Bolondos vakáció)
  • 1971 — Любов / Szerelem (за повістю Тібора Дері)
  • 1972 — Кішки-мишки (Macskajáték, за повістю Іштвана Еркеня)
  • 1977 — Одна високоморальна ніч (Egy erkölcsös éjszaka)
  • 1978 — Філемон і Бавкіда (Philemon és Baucis)
  • 1978 — Дорогий сину / Drága kisfiam (за повістю Мейвіс Галлант)
  • 1982 — Дивлячись одна на одну (Egymásra nézve, за повістю Ержебет Галгоці)
  • 1987 — Остання рукопис (Az utolsó kézirat)
  • 1991 — Угорський реквієм (Magyar rekviem)
  • 1997 — Гравець (The Gambler) (вільна екранізація повісті Ф. М. Достоєвського)
  • 2003 — Тиждень в Буді і Пешті (Egy hét Pesten és Budán)

Один нереалізований проектРедагувати

Серед так і не здійснених проектів Кароя Макка — задумана їм в 1980-х екранізація повісті Михайла Булгакова «Собаче серце». Ось що каже з цього приводу сам режисер:

«Я дуже люблю Булгакова і деякий час жив з думкою екранізувати «Майстра і Маргариту». Читав роман неодноразово, фантазував. Але потім зрозумів, що таке грандіозне завдання мені не вдалося. Інша річ «Собаче серце». Тут я досить чітко уявляв, як можна зробити фільм. Уже навіть йшли переговори з однією американською кінокомпанією, і я шукав, хто б з сценаристів допоміг мені з адаптацією. Але врешті-решт нічого не вийшло: американці відмовилися, а інших партнерів я не знайшов. Ситуація була досить абсурдна. Дуже нагадувала той перехідний час, про який пише Булгаков. Ми за долари обідали, за долари мене возили туди-сюди, але витратитися на фільм ніхто не хотів. Хоча тоді його можна було зробити за копійки ... »

НагородиРедагувати

  1. Filmportal.de — 2005.