Карл II Гонзага-Неверський

Карл II Ґонзаґа-Неверський (італ. Carlo III di Gonzaga-Nevers), (нар. 3 жовтня 1629 — пом. 14 серпня 1665) — герцог Мантуї у 16371665 роках, суверенний князь Арша у 16371665 роках, герцог Неверський (16371659), герцог Ретельський (16371659), герцог Майєннський (16321654), син герцога Майєннського Шарля Ґонзаґа-Невера та герцогині Монтферрата Марії Ґонзаґа.

Карл II Ґонзаґа-Неверський
Carlo III di Gonzaga-Nevers
Карл II Ґонзаґа-Неверський
Карл II Ґонзаґа-Невер на гравюрі Робера Нантьойля
герцог
Початок правління: 22 вересня 1637
Кінець правління: 14 серпня 1665

Попередник: Карл I Ґонзаґа-Неверський
Наступник: Карл Фердинанд Ґонзаґа-Неверський

Дата народження: 3 жовтня 1629(1629-10-03)
Місце народження: Мантуя, Мантуанське герцогство
Країна: Мантуї
Дата смерті: 14 серпня 1665(1665-08-14) (35 років)
Місце смерті: Мантуя, Мантуанське герцогство
Поховання Beata Vergine delle Grazie (Grazie, Curtatone)d
Дружина: Ізабелла Клара Австрійська
Діти: Карл Фердинанд
Династія: Ґонзаґа
Батько: Шарль Ґонзаґа-Неверський
Мати: Марія Ґонзаґа

ЖиттєписРедагувати

Карл народився у Мантуї 3 жовтня 1629 року. Він був єдиним сином герцога Майєннського Шарля Ґонзаґа-Невера та його дружини, герцогині Монтферрата Марії Ґонзаґа. Мав сестру Елеонору та, за згадкою одного з хроністів, ще одну — Марію. Хлопчик з'явився на світ під час війни за Мантуанський спадок, в період правління свого діда Карла I Ґонзаґа-Невер.

Батько помер, коли йому не виповнилося ще двох років. Матір більше заміж не виходила. 1637-го не стало й діда, який залишив малолітнього Карла єдиним спадкоємцем. До його повноліття регентські функції виконувала Марія Ґонзаґа. Її мудра внутрішня соціальна політика, а також переорієнтування Мантуї у зовнішніх зв'язках із Франції на Іспанію та Священну Римську імперію, сприяли післявоєнному розвитку країни та зростанню добробуту населення.

У жовтні 1647 Карл став повноважним правителем Мантуї. Слабкий і недосконалий володар, він спрямовував зусилля не на благо держави, а на здобуття особистої користі. Віддавав перевагу влаштуванню видовищних заходів, аніж керуванню справами країни. До того ж, відразу після початку його правління, в країні почався голод, викликаний повінню річок Мінчо та По.

Коли герцогу виповнилося 20, матір влаштувала його шлюб австрійською ерцгерцогинею Ізабеллою Кларою, його одноліткою. Весілля відбулося 7 листопада 1649. Шлюб був заключений з політичних мотивів. В особистому житті Кард віддавав перевагу своїй коханці Маргариті делла Ровере. У подружжя народився єдиний синː

  • Карл Фердинанд (16521708) — останній герцог Мантуї та Монтферрата, суверенний князь Арша, був двічі одруженим,[1] мав єдиного сина.

Після цього стосунки Карла з дружиною були вичерпані. Карл часто їздив до Маргарити, залишаючи герцогство, а також мав романи з чоловіками, у тому числі — з відомим оперним співаком Атто Мелані.[2]

Марнотратство правителя призвело до погіршення економічної ситуації в країні. Для вирішення цього питання Карл прибув до Франції для продажу своїх майєннських володінь. Оформивши продаж кардиналу Джуліо Мазаріні, першому міністру та фактичному правителю Франції за малолітства Людовіка XIV, Карл трохи впорядкував фінанси Мантуї. Однак, цього виявилось недостатньо і у 1659 році Карл продав герцогства Невер та Ретель тому ж покупцеві. Таким чином вони увійшли до складу Франції.

Герцог пішов з життя досить молодим, у 35 років. Висувалися різні гіпотези щодо його смерті. Згідно з однією, він був отруєний дружиною та її коханцем Карло Булґаріні, згідно з другою — самоотруївся сумішшю афродизіаків, які використовував для збільшення потенції, згідно з третьою — смерть настала під час статевого акту[3].

Володаря Мантуї не стало 14 серпня 1665 року. Його поховали в базиліці Святої Барбари, що була придворною церквою Мантуї і входила до складу Герцогського палацу.

ГенеалогіяРедагувати

Луї де Ґонзаґа-Невер
 
 
Генрієтта Клевська
 
 
Шарль де Гіз
 
 
Генрієтта Савойська-Війяр
 
Вінченцо I Ґонзаґа
 
 
Елеонора Медічі
 
 
Карл Еммануїл I
 
Каталіна Мікаела Австрійська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Карл I Ґонзаґа-Невер
 
 
 
 
 
 
Катерина Лотаринзька
 
 
 
 
 
 
Франческо IV Ґонзаґа
 
 
 
 
 
 
Маргарита Савойська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Шарль Неверський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Ґонзаґа
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Карл
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПриміткиРедагувати

  1. Фердинанд Карл Ґонзаґа-Неверський [1] [Архівовано 3 липня 2019 у Wayback Machine.] (італ.)
  2. Roger Freitas, The Eroticism of Emasculation: Confronting the Baroque Body of the Castrato, The Journal of Musicology, Vol. 20, No. 2. (Spring, 2003), стор. 196—249.
  3. Acton, Harold. The Last Medici. стоp. 84.

ЛітератураРедагувати

  • Gregorio Leti, L'amore di Carlo Gonzaga duca di Mantoa e della contessa Margarita della Rovere [2] [Архівовано 6 березня 2012 у Wayback Machine.]
  • Giuseppe Coniglio. I Gonzaga. Varese, Dall'Oglio, 1967.
  • Adelaide Murgia, I Gonzaga, Milano, Mondadori, 1972.
  • Lorenzo Bignotti. La Zecca di Mantova e Casale (Gonzaga). Mantova, Grigoli, 1984
  • Mario Castagna, Stemmi e vicende di casate mantovane, Montichari, 2002. I
  • Constantin von Wurzbach: Elisabeth auch Isabella Clara von Oesterreich. Nr. 77. In: Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich. Band 6, Verlag L. C. Zamarski, Wien 1860, стор. 178.[3] [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.]

ПосиланняРедагувати