Карл Вільгельм Георг Август Готфрід фон Айнем, знаний фон Ротмалер (нім. Karl Wilhelm Georg August Gottfried von Einem genannt von Rothmaler; 1 січня 18537 квітня 1934) — прусський воєначальник, генерал-полковник. Кавалер ордена Pour le Mérite з дубовим листям.

Карл фон Айнем
нім. Karl von Einem
Nicola Perscheid - Karl von Einem.jpg
Генерал-полковник фон Айнем (1920).
Народився 1 січня 1853(1853-01-01)[1][2]
Герцберг-ам-Гарц[2]
Помер 7 квітня 1934(1934-04-07)[1][2][3] (81 рік)
Мюльхайм ан дер Рур, Дюссельдорф, Рейнська провінція, Вільна держава Пруссія, Німеччина[2]
Поховання
Країна Flag of Germany (1867–1918).svg Німеччина[3]
Діяльність політик, письменник-документаліст
Знання мов німецька
Учасник французько-прусська війна і Перша світова війна
Роки активності з 1870
Військове звання Генерал-полковник
Нагороди
Орден «Pour le Mérite» з дубовим листям (Пруссія)
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Пам'ятна військова медаль за кампанію 1870-71
Великий Хрест ордена Червоного орла
Орден Червоного орла 2-го ступеня
Орден Червоного орла 3-го ступеня Орден Червоного орла 4-го ступеня
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Столітня медаль
PRU Order of Crown ribbon.svg
Орден дому Гогенцоллернів з мечами
Великий офіцер ордена Святих Маврикія й Лазаря
Орден Османие 1 ступеня
Орден Святого Йоанна (Бранденбург)
Орден Подвійного дракона
Королівський Вікторіанський орден
Лева і Сонця 2 ступеня
Орден військових заслуг (Іспанія)
Орден Вранішнього сонця 1 класу SWE Royal Order of the Sword - Commander Grand Cross BAR.png
Орден Данеброг defaultКавалер Великого хреста ордена Данеброг
Кавалер Великого хреста ордена Святого Олафа
Орден дому Ліппе
Орден Філіппа Великодушного
Орден Людвіга Гессенського
Орден Грифа
Великий хрест ордена дому Саксен-Ернестіне
Орден Заслуг герцога Петра-Фрідріха-Людвіга
Великий хрест ордена Церінгенського лева
Орден Громадянських заслуг Баварської корони
Орден «За заслуги» (Баварія)
Кавалер Великого Хреста ордена Леопольда (Австрія)
Кавалер Великого хреста ордена Франца Йосифа
Великий Хрест ордена Корони Румунії
Кавалер Великого хреста ордена Зірки Румунії
Орден Корони (Вюртемберг)
Орден Фрідріха (Вюртемберг)
Великий хрест ордена Альберта (Саксонія)
Орден Чорного орла
Командорський хрест 1-го класу Військового ордена Святого Генріха
Почесний хрест (Шварцбург)

БіографіяРедагувати

 
Генерал-полковник фон Айнем (1916).

Значну частину свого життя присвятив військовій службі. З 1876 року обіймав різні штабні посади. У 1884-87 роках командував ескадроном 14-го уланського полку, в 1893-95 роках — 4-го кірасирського полку.

З 1895 року виконував обов'язки начальника штабу 7-го армійського корпусу, з 1898 року очолив відділ Військового міністерства.

У 1900 році зайняв пост директора Загального військового департаменту. Після призначення в серпні 1903 прусським військовим міністром протягом шести років керував масштабної реорганізацією німецької армії і будівництвом фортифікаційних споруд. Значна частина важкого озброєння, використаного в Першій світовій війні, з'явилася в Прусської армії при фон Айнемі — зокрема, німці зобов'язані йому появою сучасних кулеметів і важкої артилерії.

У 1909 році, призначений командиром 7-го військового корпусу і ніс службу під командуванням генерала 2-ї армії Карла фон Бюлова. На цій посаді в 1914 році, незабаром після вступу Німеччини у війну, сформував у складі 2-ї армії групу з 3-х корпусів (7-го, 9-го та 10-го), яка налічувала близько 100 000 чоловік, призначенням якої стало взяття міста Льєжа, що і було здійснено 16 серпня. Очолюючи 7-й АК, фон Айнем взяв участь у Першій битві на Марні.

Після звільнення з посади хворого генерал-полковника Макса фон Гаузена Карл фон Айнем зайняв його місце командувача 3-й армією в Шампані на фронті від Реймса до Арагон. Тут ввірені йому війська відбивали атаки 4-й французької армії, яка мала значну чисельну і технічна перевага (163 000 солдатів і 989 гармат проти 85 000 солдатів і 460 гармат у фон Айнема). Наступ французів було відбито, при цьому французька армія зазнала жахливих втрати (понад 90 000 чоловік), при цьому не зумівши зайняти навіть першу лінію оборони німців. Другий наступ французів на цій ділянці також було відбитий з катастрофічними наслідками для останніх.

У 1919 році Карл фон Айнем звільнився з армії і жив на пенсії.

НагородиРедагувати

БібліографіяРедагувати

  • 300 Jahre Armee der Freiheit, Berlin (Brunnen-Verlag) 1931
  • Erinnerungen eines Soldaten 1853–1933, Leipzig (F.W. Koehler) 1933. — автобіографія.
  • Aufruf! in: „Der Aufrechte“ (monarchistische Zeitschrift der Weimarer Zeit) Heft Nr. 12/1933 (Juni 1933): Leitartikel (Seite 89)

ЛітератураРедагувати

  • Залесский К. А., «Кто был кто в первой мировой войне»; Москва, изд. «Астрель», 2003 год
  • Эйнем, Карл // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
  • Kurt von Priesdorff: Soldatisches Führertum. Band 8. Hanseatische Verlagsanstalt Hamburg, o. J., S. 88.

ПриміткиРедагувати

  1. а б SNAC — 2010.
  2. а б в г http://www.firstworldwar.com/bio/einem.htm
  3. а б http://www.horstheld.com/0-Jung.html