Карл Фридріх Целтер
Карл Фрідріх Целтер (нім. Carl Friedrich Zelter; 11 грудня 1758, Берлін — 15 травня 1832, Берлін) — німецький композитор та музичний педагог.
| Карл Фридріх Целтер | |
|---|---|
| нім. Carl Friedrich Zelter | |
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 11 грудня 1758[1][2][…] |
| Місце народження | Берлін, Королівство Пруссія[4][3] |
| Дата смерті | 15 травня 1832[1][2][…] (73 роки) |
| Місце смерті | Берлін, Німецький союз[4][3] |
| Поховання | Sophienkirched |
| Громадянство | Королівство Пруссія |
| Професії | композитор, музичний педагог, диригент |
| Вчителі | Carl Friedrich Christian Faschd |
| Відомі учні | Джакомо Мейєрбер, Фелікс Мендельсон, Мендельсон Фанні[5] і Wilhelm Heiserd[6] |
| Жанри | класична музика |
| Заклад | HU Berlin |
 Файли у Вікісховищі | |
Життєпис ред.
Син муляра, Целтер, оволодів ремеслом свого батька і в 1783 отримав професійний патент, що дозволяв йому отримати частку в підприємстві батька. Разом з тим Целтер самостійно вивчав музику, а з 1780 навчався у Карла Фрідріха Христіяна Фаша, засновника Співочої академії в Берліні (нім. Sing-Akademie zu Berlin). Після смерті вчителя в 1800 очолив академію, а в 1801 опублікував його біографію. Одночасно з 1791 грав у оркестрі Театру на Жандарменмаркт. У 1809 при Співочій академії Целтер заснував школу інструменталістів "Ripienschule" (від музичного терміна "ripieno"). У 1809 заснував перший у Берліні лідертафель, того ж року обраний професором Берлінської академії мистецтв.
Композиторська спадщина Целтера включає понад 200 пісень, у тому числі 75 на слова Йоганна Вольфганга фон Гете, з яким Целтер познайомився в 1802 і товаришував все життя. Крім того, Целтер написав концерт для альта з оркестром, низку фортепіанних творів, духовні та світські хорові роботи (у тому числі кантату "Der Mensch geht eine dunkle Strasse", 1811), театральну музику.
Целтер був одним із перших шанувальників і пропагандистів музики Йоганна Себастьяна Баха — це уподобання успадкував від Целтера його учень Фелікс Мендельсон, якого Целтер цінував з ранніх років. Інші студенти Целтера — Джакомо Мейєрбер, Отто Ніколаї, Генріх Дорн, Едвард Грель, брати Едвард і Юлій Ріци, флейтист і композитор Генріх Зусман, хормейстер, наступник Целтера як директора хорової академії, Карл Фрідріх Рунгенхаген, Карл Ебервейн, Фанні Мендельсон та інші.
Першою дружиною Целтера була Софія Елеонора Флеріке; через рік після її смерті, в 1796, він одружився зі співачкою (сопрано) Юлією Папріц (нім. Julie Pappritz; 1767— 1806). Онук Целтера, Вільгельм Рінтель, син його доньки від першого шлюбу, у 1861 випустив том автобіографічних нотаток Целтера[7]. Стверджується також, що прямим нащадком Целтера є англійський скрипаль Деніел Хоуп[8].
Примітки ред.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118636421 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в г Eitner R. Zelter, Karl Friedrich // Allgemeine Deutsche Biographie — L: 1900. — Vol. 45. — S. 46–52.
- ↑ а б Цельтер Карл Фридрих // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
- ↑ Grove Music Online — OUP. — ISBN 978-1-56159-263-0
- ↑ Biographisches Jahrbuch und Deutscher Nekrolog / Hrsg.: A. Bettelheim — B. — Vol. 2, 1897. — S. 122.
- ↑ Friedrich Schleiermacher. Predigten 1832. — Walter de Gruyter, 2014. — S. LX.
- ↑ Julie Amacher. Mendelssohn as you’ve never heard it [Архівовано 9 липня 2018 у Wayback Machine.] // «Minnesota Public Radio», Feb 12, 2008.
Література ред.
- Крейнина Ю. В. Цельтер К. Ф. // Музыкальная энциклопедия / под ред. Ю. В. Келдыша. — М. : Советская энциклопедия, Советский композитор, 1982. — Т. 6.