Карл Людвиг Генріх Барк

Карл Лю́двиг Ге́нріх (Лю́двиг Ге́нріхович) Барк (15 грудня 1835, Феллін — квітень 1882, Санкт-Петербург) — російський лісівник, спеціаліст зі степового лісорозведення. Завідувач Великоанадольського зразкового степового лісництва, ревізор Лісового департаменту, надвірний радник Корпуса лісничих, директор Лісінського навчального лісництва (Лісіно).

Людвиг Генріхович Барк
Карл Людвиг Генріх Барк
Народився 15 грудня 1835(1835-12-15)
Феллін (тепер Вільянді, Естонія)
Помер квітень 1882
Санкт-Петербург
·менінгіт
Підданство Російська імперія
Діяльність лісівник
Alma mater Тартуський університет
Нагороди Орден Св. Станіслава II ст. (1871)
Орден Св. Анни І ст. (1873)
Орден Св. Володимира IV ст. (1877) і III ст. (1881)

Біографія ред.

Карл Людвиг Генріх Барк народився 15 грудня 1835 року у Фелліні Ліфляндської губернії (тепер Вільянді, Естонія) в лютеранській родині. Його батько був орендатором маєтку Ейсгоуфер Феллінського повіту.

У 1860 році закінчив фізико-математичний факультет Дерптського університету, отримав також атестат з дисциплини «Сільське господарство». У 1861 році навчався на курсах лісівництва в Санкт-Петербурзькому Лісовому та межовому інституті і у Лісінському навчальному лісництві. Мав звання поручика Корпуса лісничих, був резервним лісничим.

У листопаді 1861 року був призначений помічником керуючого Великоанадольським степовим лісництвом В. Є. фон Граффа. У січні 1867 року фон Графф їде до Москви, і Барк стає завідувачем лісництва.

15 жовтня 1874 — 15 квітня 1875 Л. Г. Барк здійснив закордонну поїздку. Він відвідав Дрезден, Тарандт, де прослухав курс лекцій у місцевій лісовій академії, Угорщину і Світову виставку у Відні.

З 8 березня 1878 по грудень 1881 — ревізор лісовпорядкування Лісового департаменту. Влітку 1879 року сім'я Барка переїхала до Санкт-Петербурга, і в 1880 році Людвіг Генріхович залишає лісництво і слідує за дружиною і дітьми. У Петербурзі 29 грудня 1881 він був призначений директором Лісінського навчального лісництва.

У квітні 1882 року, на 47-му році життя, Л. Г. Барк раптово помер від менінгіту.

У 1882 році професор М. С. Шафранов запропонував на частину грошей, вже зібраних для пам'ятника В. Є. фон Граффу встановити в Великоанадольському лісництві обеліск обом лісівникам. Пропозиція була одноголосно схвалена Лісовим товариством, але залишилася нереалізованою.

Сім'я ред.

Діяльність ред.

У 1860-і роки відбувалося скорочення робіт з лісорозведення в степу, відчувався брак фінансування, скорочувався штат посадових осіб. Так, штат Великоанадольського лісництва в 1867 році був скорочений з 38 до 10 осіб, роботи з лісорозведення стали виконуватися вільнонайманцями. Для здешевлення робіт Л. Г. Барк запропонував створювати чисті насадження без підліску з ясена, кленів, білої акації, карагани, в'язів. Це дозволило знизити вартість робіт до 160—180 рублів за гектар і, як вважав Барк, не повинно було завдати шкоди справі лісорозведення. Такі культури були названі «барковськими», в 1866—1877 роках їх було створено 568 га.

Однак через 10-15 років барковські насадження почали масово гинути, а посадки фон Граффа продовжували зростати. Л. Г. Барк прийшов до висновку, що основною породою для степового лісорозведення повинен бути дуб звичайний, також необхідно створення підліска.

У 1875 році Барком складена «Программа опытов, предлагаемых производить в Великоанадольском образцовом степном лесничестве». Це велика робота, що включає описи різних варіантів обробки ґрунту, посіву, посадки, догляду та ведення лісового господарства. «Програма» зберігається в РДІА (ф. 387, оп. 3, № 24745, Л. Л. 228—245). Також Л. Г. Барк написав дві статті, опубліковані в галузевих журналах:

  • Степное лесоразведение в Екатеринославской губернии // Лесной журнал. — 1873. — № 5;
  • Лесоразведение на юге России // Сельское хозяйство и лесоводство. — 1880. (січень—квітень, ч. CXXXIII).

Література ред.

  • Барк Карл Людвиг Генрих // Энциклопедия лесного хозяйства. — Москва : изд-во ВНИИЛМ, 2006. — Т. 1. — С. 44. — ISBN 5-94737-022-0.
  • Редько Г.И. Полковник Корпуса лесничих. — Киев, 1994.

Посилання ред.